теоретичні засади соціально-психологічного дослідження сім’ї

Сім'я є також персональним середовищем життя і розвитку дитини, яке зумовлює спосіб життя та її соціальне існування. А.Н. Волкова виділяє такі особливості сім’ї, які характеризуються параметрами:

• соціально-культурний. Стосується освітнього рівня батьків, їх участі у суспільному житті. Рівень культури сім'ї визначається повагою до особистості дитини, усвідомленням впливу сімейної атмосфери на її формування, урахуванням цього при спілкуванні;
• соціально-економічний. Означає матеріальну забезпеченість сім'ї, завантаженість батьків на роботі;
• техніко-гігієнічний. Характеризує умови проживання, забезпеченість житлом, особливості способу життя;
• демографічний. Виражається в структурі та чисельності сім'ї [10, 24].

Сім'я є різновіковим колективом. Структура її багато в чому залежить від звичаїв, культурних і національних традицій, моральних та правових норм. В її межах формується система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає психологічний клімат в сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, можливості самореалізації особистості, її смаки, уподобання, ціннісні орієнтації, культуру. У сім'ї дитина набуває вмінь і навичок в різних сферах суспільного життя, насамперед, навичок людського спілкування. Поступово в неї формується досвід сімейного життя, ставлення до родини.

Проблема дослідження сімейних стосунків не є надзвичайно новою, багато науковців розглядають особливості сімей, але все ж єдиної класифікації, яка повно б охоплювала всі різновиди сімей не існує. 

Так, на ствердженням О.І. Бондарчук, розрізняють сім’ї зі сприятливим і несприятливим психологічним кліматом [7, 10].

Сім’ї зі сприятливим психологічним кліматом характеризуються згуртованістю, доброзичливістю і водночас високою вимогливістю подружжя один до одного, відповідальністю, почуттям захищеності й емоційної задоволеності в сім’ї. Важливий показник сприятливого сімейного психологічного клімату – прагнення до спільного розв’язання сімейних проблем, проведення дозвілля при одночасній відкритості сім’ї, її широких соціальних контактах.

Сім’ї з несприятливим психологічним кліматом характеризуються насамперед напруженістю чи навіть конфліктністю міжособистісних стосунків, коли члени сім’ї негативно ставляться один до одного, їм властиве почуття незахищеності, емоційного дискомфорту від перебування в сім’ї [7, 11].

Залежно від ступеня негараздів розрізняють сім’ї:

• конфліктні, в яких виникають суперечності між інтересами, потребами, бажаннями членів сім’ї, що породжує сильні і тривалі негативні емоції; 
• кризові, де потреби та інтереси стикаються особливо різко, оскільки стосуються найважливіших сфер життєдіяльності сім’ї; 
• проблемні, що потребують допомоги в конструктивному розв’язанні конфліктів, у подоланні об’єктивних складних життєвих ситуацій (наприклад, відсутність житла і засобів для існування) при збереженні загальної позитивної сімейної мотивації [7, 13].

На думку І.М. Трубавіної, Н.А. Бугаєць, за структурою влади та стилем вихованням дітей розрізняють авторитарні, демократичні та ліберальні сім’ї [25, 42]. Авторитарна сім’я характеризується суворим беззаперечним підпорядкуванням одного з подружжя іншому і дітей батькам. Демократична сім’я заснована на взаємній повазі членів сім’ї, спільному вирішенні всіх важливих питань. У ліберальній сім’ї спостерігається відстороненість, відчуженість членів сім’ї один від одного, байдужість до справ і почуттів іншого.

Залежно від розподілу ролей виокремлюють сім’ї традиційні (патріархальні чи матріархальні), в яких один з членів подружжя є внутрішньосімейним лідером, активнішою стороною в подружніх стосунках і відносинах із соціумом, та егалітарні (від фр. еgalіte – рівність), в яких ролі розподіляються з урахуванням конкретних інтересів і можливостей партнерів. При цьому спостерігаються вирівнювання функцій подружжя і відносно незалежне становище дітей [25, 43].

За ствердженням О.І. Бондарчук, типологія сімей за демографічною ознакою визначається: 

• кількістю дітей – багатодітна, середньодітна, малодітна, бездітна, або подружня, сім’я;
• наявністю чи відсутністю шлюбної пари – повна чи неповна сім’я;
• наявністю чи відсутністю у складі сім’ї старших і побічних родичів – складна чи нуклеарна (від лат. nucleus – ядро) сім’я [7, 12-13].

На думку Т.В. Шеляг, розрізняють також сім’ї з різним виховним потенціалом:

• виховально-сильні, тобто зі сприятливою моральною атмосферою сім’ї;
• виховально-стійкі, де створюються загалом сприятливі можливості для виховання, а труднощі, що виникають у сім’ї, і недоліки усуваються за допомогою інших соціальних інститутів, насамперед школи;
• виховально-нестійкі, для яких характерна неправильна виховна позиція батьків (наприклад, надмірна опіка) при відносно високому загальному виховному потенціалі сім’ї;
• виховально-слабкі зі втратою контакту з дітьми і контролю над ними, коли батьки з різних причин (через поганий стан здоров’я, перевантаженість роботою, низький рівень освіти та психолого-педагогічної компетентності) не здатні правильно виховувати дітей, поступившись у своєму впливі групі однолітків [26, 37].

З психолого-педагогічного погляду негативно впливають на становлення особистості дитини сім’ї виховально-слабкі з постійною конфліктною атмосферою, виховно-слабкі з агресивно негативною атмосферою, у яких панують агресивність і жорстокість, маргінальні з алкогольною та сексуальною деморалізацією, правопорушницькі, злочинні, психічно обтяжені.

За стадією становлення Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстіцкіс розрізняють такі сім’ї:

• молоді (до 9 років), для яких істотним у психологічному аспекті є ставлення подружжя один до одного і до спільного сімейного життя;
• середні (10–19 років), які характеризуються стабільними сімейними стосунками, усталеним розподілом ролей, обов’язків, наявністю дітей, що підросли і є відносно самостійними;
• зрілі (понад 20 років), для яких характерне зростання значущості подружніх стосунків, зокрема завдяки набуттю дітьми самостійності і незалежності [28, 48] .

Крім загальноприйнятої класифікації сімей, існують ще інші типи родин. Наприклад, позашлюбна родина («конкубінат») являє собою існуючий, тривалий час юридично не оформлений шлюбний