Теоретичні засади теорії і практики, аналіз форм та методів музичного виховання у Світовій культурі

Таким чином, художнє виконання педагогом музичних творів, репертуар яких визначається в основному «Програмою виховання в дитячому садку», слід вважати ведучим, вирішальним методом привчання дитини до музики.

Пояснення і бесіда як емоційно – образний прийом ознайомлення з музикою.

У роботі вихователя істотне значення мають емоціональні і образні пояснення і бесіди про музику, які потребують ретельної підготовки.

Бесіда про музику як один з найважливіших прийомів ознайомлення з музичним твором неподільно пов’язані з культурою слова і не терпить звичайної побутової мови. Надзвичайно важливо створити у дітей емоціональний настрій на сприйняття музичного твору, визвати цікавість і вдумливе відношення до його змісту, підготовити до співчуття художнього музичного образу. Така направленість почуттів та думок, загальний настрій визначається психологією як установка. У дітей установка на сприйняття музичного твору здійснюється під впливом вихователя, на основі його методики. У процесі сприйняття виникають різні музичні асоціації – звукові, ритмічні, темброві, рухові, зорові, інтонаційні і разом з тим емоції, пов’язані з життєвими уявленнями, спогадами. Чим більший життєвий досвід дитини (у співвідношенні з віком), тим насиченіші асоціації, які поглиблюють сприйняття і викликають творчу уяву [15, C. 158].

Установка може виражатись у різноманітних формах: передуюча емоційно-образна розповідь програмного музичного твору, сюжету музичної гри або змісту пісні; повідомлення заголовку музичного твору, який направляє думки дітей на окремий предмет, явище; виразне читання педагогом вірша (який передує слуханню музики) ; завдання для самостійних дій: виконання вправ, танців, пісні, ігрової або творчої діяльності. Установка повинна бути достатньо короткою, зрозумілою, виразною, образною, щоб діти могли не тільки ясно уявити що їм слід виконати, але й емоційно відповісти, проникнутися наступними діями.

Отже, у своєму звертанні до дітей вихователь намагається розкрити емоційний і образний характер музичного характеру. При цьому він враховує зміст життєвого досвіду дітей і кожної вікової групи.

Значення словесного методу у розвитку музичного сприйняття дуже велике. Мова йде не про який-небудь переказ музики, а про необхідність поглибити сприйняття музики дітьми. За допомогою яскравого виконання і вміло проведеної бесіди вихователь може не тільки привити дітям інтерес, любов до музики, розширити уявлення про деякі явища дійсності, але й збагатити їх внутрішній світ, почуття, сформувати моральні якості [6, C. 55].

Щоб дитина глибше почула характер музики, активно пережила свої враження, необхідно комбінувати сприйняття музики з практичними діями, які допомагають йому ніби «пропустити музику через себе», виразити у зовнішніх виявленнях свої переживання.

Б. М. Теплов доказав факт сприйняття музики руховими реакціями (вокалізаціями, мілкими рухами пальців). Рухи успішно використовуються у якості прийомів, які активізують усвідомленість дітьми характеру мелодії, якості звуковедення (плавного, чіткого, уривистого), засобів музичної виразності (акцентів, динаміки, злетів і падінь мелодії, темпу, ритмічного малюнку). Ці властивості музики можна моделювати з допомогою танцювальних і образних рухів. Для усвідомленості мелодії, її спокійного, наспівного характеру або, навпаки, веселого і уривистого ефективно використовувати підспівування [3, C. 66].

Якщо говорити про розвиток музичного сприйняття за допомогою дитячого виконавства, важливо відмітити, що мова йде не про набування навичок і вмінь виконавства, а про можливості виразити переживання музики за допомогою засвоєння дітьми уявлень і способів дій (у співах, музично – ритмічних рухах, грі на дитячих музичних інструментах).

Об'єднання різних видів мистецтва.

Об'єднання різних видів мистецтва (музика, поезія, живопис) завжди бажано. Важливо тільки точно і тонко підбирати твори для порівняння. Частіше всього використовується читання віршів за настроєм виконуваної музики.

Читання віршів може передувати прослуховуванню музичного твору, якщо воно співзвучне йому за настроєм.

Показ репродукції картин, ілюстрацій перед прослуховуванням музики небажано. Картина відволікає дітей від музики, спрямовує сприйняття по конкретному, раніш обумовленому руслу, що не завжди виправдано. Доречно використовувати показ репродукцій картин та ілюстрацій після неодноразового прослуховування музичного твору, коли вже склались визначені уявлення про музичний образ [17, C. 18].

Завдання ускладнюється, набуває більш проблемний характер, якщо використовувати декілька контрастних творів. У цьому випадку діти опиняються у проблемній ситуації: вони повинні вибрати з двох картин одну, яка відповідає настрою музики, або з двох музичних творів – одне, близьке настрою картини. Аналогічно можна зіставляти музичні твори з віршами.

Іноді дітям пропонується виконати малюнок, який передає характер музики. Головне, щоб вони не просто малювали на подану тему, а намагались використовувати ті засоби виразності, які відповідали б характеру музики, зрозуміли, що колір на малюнку має велике виразне значення: світлі відтінки часто відповідають світлому, ніжному, спокійному настрою музики; темні – тривожному, таємничому; яскраві, насичені фарби – веселій, радісній музиці. Необхідно розвивати уявлення дітей щодо виразності кольору, обговорювати разом з ними, які малюнки найбільш відповідають характеру музики [18, C. 79].

Музичні сприйняття розвивається не тільки на заняттях. Важливо використовувати різні форми