Теорія технічних систем

В залежності від періоду упередження встановлюють необхідний обсяг і зміст вихідних даних про об'єкт прогнозування.

Обраний метод обробки вихідних даних залежить від потрібної точності прогно-зування: чим вища точність прогнозування, тим точнішим повинен бути метод обробки вихідних даних; при зниженні точності прогнозування приймають менш точний метод обробки вихідних даних. Для забезпечення потрібної точності прогнозування необхідно мати відповідний обсяг і зміст вихідних даних про об'єкт прогнозування. З підвищенням точності прогнозування обсяг і зміст вихідних даних повинні бути більш повними.

Вибір методу обробки вихідних даних про об'єкти пронозування залежить від прийнятого періоду упередження: чим більший період упередження, тим точнішим по-винен бути метод обробки вихідних даних.

Наявність обсягу і змісту вихідних даних визначає вибір методу їх обробки: чим повніші вихідні дані, тим точнішим може бути метод їх оброки. В той же час певний метод потребує відповідного обсягу вихідних даних.

Визначивши обсяг і зміст вихідних даних про прогнозування об'єкту і прийнявши відповідний метод обробки вихідних даних, можна виконати необхідні розрахунки. Виконані розрахунки повинні дати можливість отримати потрібний результат прогно-зування, на підставі якого можуть бути розроблені припустимі варіанти прогнозу. Не виключено, що отриманий результат прогнозування не буде повністю відповідати пос-тавленій меті. В цьому випадку необхідно уточнити окремі етапи прогнозування, вико-ристовуючи зворотні зв'язки.

Розглянута схема процесу прогнозування може виявитися для деяких класів задач проектування несприятливою. В цьому випадку прогнозування слід вести в такій послі-довності: 1) розробка загальної схеми прогнозування; 2) встановлення комлексу прогно-зованих параметрів; 3) визначення потрібної точності прогнозування; 4) встановлення величини періоду упередження.

Процес прогнозування, виходячи з вимог по точності, може бути розподілений на такі три частини 1) детерміновану, яка піддається точному розрахунку; 2) вірогідну, яка дозволяє встановити допустиму закономірність протікання процесу; 3) "чисто" рап-тову, котра не піддається розрахунку. Співвідношення між частинами залежить від рівня наукового пізнання розглядуваного процесу і може змінюватись з часом. Науково-тех-нічний прогрес сприяє підвищенню впливу детермінованої частини і зниженню впливу інших частин. Тому підвищення значимості детермінованої частини і точності вірогід-ної частини сприяє підвищенню загальної точності прогнозування.

Прогнозувати можна і окремі параметри машин, наприклад, маси, швидкості, тис-ки та інше.

В ряді конструкцій особливе значення має необхідність обмеження маси (ваги) машини на ранніх стадіях проектування.

 

 

Необхідність створення техніки за короткий термін на рівні кращих світових зраз-ків висуває особливі вимоги до другого (конструкторського) етапу, котрий поділяється на творчий і технічний підетапи.

Процес творчого проектування технічної системи носить багатоваріантний ха-рактер, є складними є послідовним рішенням багаторівневих, багатоциклічних, багато-критеріальних і багатоекстремальних задач синтезу, аналізу і вимірювання, починаючи з вибору технічних ідей (технологічний принцип, спосіб формоутворення, принцип затис-ку і т.д.) і закінчуючи створенням конструкції з оптимальними параметрами.

Технічне проектування технічної системи - це процес створення необхідної для виготовлення і експлуатації технічної системи технічної документації (наглядне відобра-ження конструкції машини в цілому і її деталей - ескізи, моделі, макети, креслення із заз-наченням необхідних розмірів, посадок, ступенів точності та інших технічних умов; інструкції, які стосуються випробовувань і доводки машини; механічні паспорти виро-бів, які містять основні відомості про їх техніко-економічні параметри і вказівки щодо експлуатації).

Процес розробки конструкторської документації є поступовим уточненням проек-ту і наближенням t до розробки робочої документації, за якою виготовляють вироби в одиничному, серійному або масовому виробництві. Багатостадійність процесу проек-тування вказує на складність задачі і високі вимоги до якості рішень, що приймаються, тому що помилки призводять до необхідності усунення їх у ході виробництва, що вик-ликає невиправдані додаткові витрати часу і засобів.

Рівень конструкторської діяльності можна оцінити ступенем новизни розробки. Найвищим І рівнем є творче конструювання (оригінальне), коли розробляються конст-рукції на підставі нових принципів роботи машин; наступним II рівнем – конст-руктивне удосконалення, коли створюються машини, принцип роботи яких відомий, але контруктор добивається нових якісних характеристик. До III рівня можна віднести розробку відомих за принципом роботи машин, пристосованих до певних умов експ-луатації. До IV рівня відносять створення ряду (гами) машин певного призначення, які відрізняються лише деякими параметрами. Найменш творчий вклад вноситься на V рівні конструювання деталей або складальних одиниць з метою погодження їх з умовами конкретного виробництва і стандартами. Починаючи свою роботу з останнього V рівня конструкторської діяльності, набуваючи досвід і навики, можна досягнути значного успіху, - творчого рішення серйозних конструкторських задач, тобто навчитися бути конструктором.

Іноді свідомо, а інколи і несвідомо процес проектування і пошуку рішень продов-жується у вільний від роботи час, і навіть під час сну. Відомий письменницький закон "ні дня без рядка" стосовно до конструкторської діяльності буде звучати так: "ні дня без роботи над створюваною конструкцією" - роботи у будь-якому розумінні: біля крес-лярської дошки, за комп'ютером, над книгою, довідником, тощо. І подібно тому, як не кожен написаний рядок залишається у творі, так не кожен розроблений варіант конст-рукції деталі, вузла, машини виявляється кінцевим.

В процесі проектування треба дотримуватись деяких принципів, таких як: конст-руктивне наступництво, оптимум,