Теорія технічних систем

II етап - синтез знакової моделі (принципової схеми) з прийнятими умовними зна-ковими позначеннями, застосування методу синтезу на підставі математичного програ-мування на цифровій ЕОМ, яке зводиться у більшості випадків до пошуку глобального екстремуму багаторозмірної цільової функції (найбільш корисно на сітці коду Грея);

III етап - синтез образної моделі (конструктивної схеми), застосуванням еврістич-ного методу синтезу без чіткої формалізації процедур синтезу;

IV етап - перевірка виконання деяких умов функціювання технічних систем, зас-тосуванням методу аналізу додаткових властивостей, тому що може виявитися, що дея-кий з показників якості не був врахований на II і III етапах.

При позитивних результатах перевірки проектування технічної системи вва-жається економічним і можна переходити до розробки документації (робочих креслень).

Пошукове конструювання може бути машинним і без машинним. Без машине пошукове конструювання верстату на рівнях пошуку технічних ідей і структур. Пошук нової технічної ідеї створення верстату або іншої технологічної машини для обробки за-даної номенклатури деталей може зводитись до пошуку нових технологічних принципів або способів формоутворення з використанням положення Л.М.Кошкіна про те, що всі технологічні процеси з точки зору підготовленості їх до комплексної автоматизації поді-ляються на чотири класи. За основну ознаку прийнятий спосіб дії оброблюючого середо-вища (інструменту) на оброблюване середовище (заготовку або деталь). Взаємодія від нижчого до вищого класу технологічного процесу може бути: точкова (точіння гострим різцем, тощо); лінійна (фасонне точіння, свердлування, тощо); поверхня (обробка тис-ком, лиття по виплавлюваним моделям, порошкова металургія, тощо); об'ємна (фарбу-вання в електростатичному полі, підігрів виробу, розлив у пляшки тощо). Запропонована класифікація дозволяє формалізувати задачі пошукового конструювання на І і II рівнях. Для вибору кінематики різання на І етапі і пошуку нових структур (кінематичних і ком-поновочних) з формалізацією задач II рівня можна використовувати класифікацію кіне-матичних схем різання, запропоновану Грановським Г.І. у роботі "Кінематика різання", де закодовані усі схеми сполучення елементарних поступових і обертових рухів.

 

 

При технологічній підготовки до виробництва вирішують такі основні задачі:

а) відпрацювання конструкцій технічних систем на технологічність;

б) розробка технологічних процесів виготовлення і технологічного контролю заго-тівок і деталей, складання, а також допоміжних робіт, починаючи з отримання вихідних матеріалів і заготівок і закінчуючи упаковкою готової продукції;

в) типізація і нормалізація технологічних процесів, в тому числі з використанням групової або модульної технології і технологічного оснащення;

г) встановлення технічних норм часу на виготовлення технічних систем, норми витрат матеріалів і технологічного оснащення;

д) проектування спеціального і нормалізованого інструменту, інструменту присто-сувань, штампів та іншого технологічного оснащення;

є) виготовлення і доводка запроектованого технологічного оснащення;

ж) проектування і виготовлення спеціального обладнання, засобів механізації і ав-томатизації основних і допоміжних виробничих процесів, транспортних засобів і нестан-дартного обладнання, пов'язаних з технологічним процесом і організацією робочих місць;

з) розрахунок необхідного обладнання і розробка планування його розміщення;

і) розрахунок виробничої потужності цехів, ділянок, ліній;

к) доведення технологічних процесів для забезпечення впровадження запроекто-ваних режимів різання і норм, а також налагодження обладнання і технологічного осна-щення.

Технологічна підготовка виробництва на підставі конструкторської документа-ції повинна забезпечити комплексну розробку технології основних і допоміжних проце-сів виготовлення нових конструкцій машин на всіх стадіях виробництва. Головною і найбільшою відповідальною частиною підготовки виробництва є проектування техно-логічних процесів і конструювання технологічного оснащення.

Велике значення для обсягу технологічної підготовки має ступінь конструктивно-технологічного наслідування (наступності) нової конструкції машини.

Розробка технології виготовлення машин потребує багато часу, але більш трудо-місткою роботою є проектування і виготовлення технологічного оснащення, на долю якого доводиться до 80% загальної трудомісткості підготовки виробництва і відповідно до 90% загального продовження циклу підготовки виробництва нової конструкції ма-шин.

Одним з найважливіших напрямків скорочення терміну підготовки виробництва є типізація конструктивних елементів і модульний принцип. Цей напрямок дозволяє ши-роко використовувати уніфіковане технологічне оснащення.

В багатьох випадках технологічну підготовку виробництва ведуть паралельно з розробкою конструкторської документації.

Відпрацювання конструкції машини на технологічність повинно забезпечити зни-ження трудомісткості і собівартості виготовлення, скорочення циклу виробництва, зни-ження вартості робіт по обслуговуванню машин, включаючи підготовку до функ-ціонування, контроль працездатності, профілактичне технічне обслуговування і ремонт.

Пропонується така номенклатура показників технологічності конструкції виробів: 1) по трудомісткості; 2) по собівартості; 3) по уніфікації і взаємозамінності; 4) по витратам матеріалу; 5) по обробці; 6) по складу конструкції.

При освоєнні виробництва нових моделей вирішують такі основні задачі: а) досяг-нення обсягу випуску згідно з проектною потужністю підприємства; б) забезпечення необхідної стабільності якості; в) досягнення проектної трудомісткості виготовлення на усіх стадіях виробництва.

При перебудові виробництва на випуск нових конструкцій машин існує два методи: 1) перехід із зупинкою виробництва; 2) перехід без зупинки виробництва.

При освоєнні виробництва деяких ТС грошові затрати на доопрацювання креслень у процесі освоєння досягають 25…34%.

 

 

Розробка оптимальної конструкції вимагає розгляду певного числа варіантів. Такий шлях проектування може привести до багатоваріантних задач, котрі вирішуються за допомогою сучасних математичних методів, а розрахунки ведуть за допомогою ЕОМ.

В час науково-технічної