Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Терор як засіб державного управління В Україні

Предмет: 
Тип роботи: 
Магістерська робота
К-сть сторінок: 
101
Мова: 
Українська
Оцінка: 

«Українського троцькістського центру», «Соціал-демократич-ної партії» тощо.

Розгорнуті у 30-ті pp. в Україні масові репресії досягли небачених раніше розмірів у 1937-1938 pp. (так званий Великий терор). Вони охопили всі категорії населення: представників партійного і державного апарату, науковців, митців, літераторів, військових, робітників та селян. Дійшло до того, що почалося винищування і тих провідних діячів партії й держави, які були самі замішані у масових репресіях. Сталін вирішив ліквідувати представників «старої більшовицької гвардії», яка потенційно могла скласти йому опозицію, замінивши їх новою бюрократією, повністю залежної від волі «вождя».

Виконуючи вказівки Сталіна, каральні органи в 1937 р. знищили майже всю верхівку ЦК КП (б) У та РНК УРСР. Серед репресованих були такі відомі діячі, як Е. Квірінг, Х. Раковський, П. Любченко, Ю. Коцюбинський, Ю. Медведев. Не врятувалися й вірні прислужники Сталіна, організатори репресій попередніх років – П. Постишев, В. Балицький, С. Косіор, В. Чубар, В. Затонський.

Факт: У підсумку із 102 членів і кандидатів у члени ЦК КП (б) У було знищено 100. З 11 членів політбюро загинуло 10, а з 5 кандидатів у його члени – 4. За п’ять років, з 1933 до 1938 p., кількісний склад КП (б) У зменшився на 266 000 чол., тобто майже наполовину. Репресії не припинилися й після того, як у січні 1938 р. партійну організацію республіки очолив М. Хрущов.

Одночасно не менш відчутного удару було завдано військовим кадрам (всього в СРСР піддано репресіям більше 40 000 офіцерів робітничо-селянської Червоної армії).

В Україні протягом червня 1937 – жовтня 1938 р. загинули сотні командирів та політпрацівників, серед них понад 150 офіцерів вищого командного складу. Зокрема, були заарештовані й розстріляні командуючі військами Київського і Харківського військових округів Й. Якір й І. Дубовий, відомі воєначальники – Б. Думенко, І. Федько, Є. Ковтюх, І. Гаркавий та ін. Репресії спричинили гостру нестачу професійно підготовлених кадрів в армії, що стало однією з основних причин поразок Червоної армії у 1941 р.

Отже, сталінський терор був тотальним й охоплював усі верстви населення. В суспільстві ширилися доноси, наклепи, взаємна підозрілість і страх, танула віра людей у добро та справедливість. Завдяки масовим репресіям було фізично знищено найбільш активну й інтелектуальну частину української нації, спричинено моральне розтління тих, кого оминула трагічна доля. Поряд з високими ідеалами, які прагнули втілити в життя мільйони трудящих, співіснували жорстокість, насилля, соціальна незахищеність, сплановані верхівкою більшовицької партії. Відомим зразком сталінського цинізму стала його крилата фраза, сказана під час терору 30-х pp. : «Жити стало краще, жити стало веселіше».

 

Список використаних джерел та літератури

 

Джерела:

 

1. №№ 255-256 Матеріали засідання ЦК УНДО, на якому розглядалися проблеми військової колонізації українських земель, ліквідації православних церков на Волині та колективізації на радянській Україні // Кугутяк М. Український національно-визвольний рух на Прикарпатті в ХХ ст. Докумнти і матеріали / Відп. ред. проф. М. Кугутяк – Том 2 – Книга 1 (1939 – 1945). – Івано-Франківськ: КПФ «ЛІК», 2009. – С. 65 – 67

2. Анкта репрсованого Лещака Петра, 1909 р. н. // Електронний архів українського визвольного руху: – Режим доступу: http: //avr. org. ua/index. php/ROZDILY_RES? idUpCat=607

3. Анкета репресованої сім’ї Медюх з с. Лівчиці, Жидачівського району, Львівської області // Електронний архів українського визвольного руху: – Режим доступу: http: //avr. org. ua/index. php/ROZDILY_RES? idUpCat=607

4. Анкета репресованого Балущака Теодора, 1928 р. н. Був примусово переселений // Електронний архів українського визвольного руху: – Режим доступу: http: //avr. org. ua/index. php/ROZDILY_RES? idUpCat=607

5. Анкета репресованого Биленя Романа, 1925р. н. Арештований у Львові та засуджений до 15 років позбавлення волі. // Електронний архів українського визвольного руху: – Режим доступу: http: //avr. org. ua/index. php/ROZDILY_RES? idUpCat=607

6. В дев’ятім крузі… (мемуар) [Електронний ресурс] // О. Воропай – Режим доступу:

http: //diasporiana. org. ua/wp-content/uploads/books/5087/file. pdf

7. голодомор [Електронний ресурс] // М. Маггерідж – Режим доступу: http: //politrussia. com/politkasha/golodomor-868/

8. Динамика движении спецпереселенцев (трудноселенцев) («кулацкая ссылка») (таблиа 2) // Земсков В. Н. Спецпоселенцы (по документации НКВД-МВД СССР) / В. Н. Земсков. – 1990. – №11. – С. 6

9. Документи з архівної кримінальної справи Д. А. Шмідта Док. № 1 (17) // Кокін С. Без строку давності (До 60-річчя «викриття» органами НКВС «Військово-фашистської змови» у Червоній армії) [Електронний ресурс] / С. Кокін, О. Пшенніков – Режим доступу: http: //memorial. kiev. ua/zhurnal/pdf/01-02_1998/135. pdf

10. Док. № 2 (18) Із протоколу допиту Д. А. Шмідта від 21 вересня 1936 р. // Кокін С. Без строку давності (До 60-річчя «викриття» органами НКВС «Військово-фашистської змови» у Червоній армії) [Електронний ресурс] / С. Кокін, О. Пшенніков – Режим доступу: http: //memorial. kiev. ua/zhurnal/pdf/01-02_1998/135. pdf

11. Док. № 4 (20) Із протоколу очної ставки між обвинуваченими Туровським С. А. і Шмідтом Д. А. від 4 жовтня 1936 р. // Кокін С. Без строку давності (До 60-річчя «викриття» органами НКВС «Військово-фашистської змови» у Червоній армії) [Електронний ресурс] / С. Кокін, О. Пшенніков – Режим доступу: http: //memorial. kiev.

Фото Капча