Тривожність та сором’язливість у підлітковому віці

1.1.Особливості віку в контексті вивчення проблеми сором'язливості і тривожності 

1.2. Проблема розвитку сором'язливості і тривожності в школярів

1.3.Причини і фактори, що впливають на виникнення тривожності і сором'язливості 

2.1. Особливості організації і проведення експерименту 

2.2. Описання методів і методик, використаних у роботі 

2.3. Аналіз результатів дослідження

Психокорекційна програма подолання тривожності і  сором'язливості у підлітків 

3.1. Зміст і організація корекційної роботи по подоланню сором'язливості і тривожності 

3.2. Особливості організації тренінгу

3.3. Встановлення результативності роботи

 

 

Проблема психічніих станів є досить актуальною і набуває особливого значення на сучасному етапі розвитку суспільства. У наш час, коли мова йде про перехід до нового споособу існування суспільства, а саме, інформаційного суспільства, значущість проблеми психічних станів, їхнього протікання, динаміки, якості перебільшити неможливо. Адже успішна адаптація людини до надзвичайно мобільного і динамічного суспільства залежить від усвідомлення психічних станів і здатності до їх регуляції.

Стани є важливою частиною всього психічного життя людини, емоційно забарвлюючіи його. Психічні стани виступають як форма саморегуляції психіки і як один їз найважливіших механізмів інтеграції людини як цілісності. Однак, відмо, що теорія психічних станів ще досить далека до завершеності, існує багато аспектів, які не вивчено з необхідною повнотою. Таким чином психічний стан являє собою досить складне явище, виступаючи похідною від соціальної ситуації, стану особистісного здоров'я, змісту, стилю і спеціфіки діяльності, і одночасно детермінантою якості психосоціального буття.

Сором'язливість – прихована особистсна проблема – здобуває такі епідемічні масштаби, що справедливо говорити про неї, як про соціальну хворобу. Тенденції до росту ізоляції, конкуренції і самотньості в нашому суспільстві змушують визнати, що в найближчі роки положення ще більш погіршиться.

Наша робота присвячена вивченню такого психічного стану людини як сором'язливість. Справді, до сором'язливості в людей традиційно склалося відношення як до дитячої риси характеру, що проходить з віком, як до чого що обов'язково переживає кожний у свій час, навіть як до чогось позитивного. Адже недарма поняття сором'язливості здається дуже близьким до таких безумовно позитивних рис особистості як скромність, стриманість, лагідність, доброта. Соромливі люди не заподіюють незручностей навколишнім, вони не бувають джерелами неприємностей, неагресивні. У загальному є соціально-прийнятними людьми.

І лише самі соромливі знають, як дорого їм усе це обходиться, які переживання пов'язані в них із проявами сором'язливості, що їм приходиться відчувати, коли вони, наприклад, виступають перед аудиторією, спілкуються з особами протилежної статі, про щось просять і т.ін.

Можливо, що саме в силу своєї соціальної прийнятності феномен сором'язливості досить мало вивчений. Справді, ті хто займався вивченням цього феномена відзначають, що прояви сором'язливості настільки різноманітні і різнопланові, що чіткого визначення дати практично неможливо. Сором'язливість може бути пов'язана і з комунікативною, і з емоційною сферами, і з мотивацією, і з тривожністю і зі страхами.

З розвитком психології, і зокрема, педагогічній психології стало ясно, що сором'язливість, незважаючи на зовнішню необразливість і вдавану позитивність – це явище, що заподіює людині значний збиток і може призвести до психологічних травм, що дуже складно виправити. Соромливим людям, а особливо дітям необхідна ефективна і кваліфікована допомога: самотужки вони зі своїми проблемами не впораються і це може сильно ускладнити їхнє життя.

Як показали дослідження Ф.Зімбардо, соромЇязливість має безліч причин. Однією з таких причин є підвищена тривожність. Беручи до уваги цей факт, ми врахували доцільним у нашій роботі розглянути також явище тривожності і встановити чи існує зв'язок між цими психічними станами. 

Оскількі феномен сором'язливості досить розповсюджений і по проявах і по вікових категоріях, ми звузили проблему до впливу тривожності на сором'язливість у дітей підліткового віку. Саме в такому обсязі, при такій конкретизації ціль може бути дозволена в межах нашої роботи.

Проблема сором'язливості актуальна, їй присвячені роботи авторів, що розкривають особливості, визначають специфіку цього психічного стану, але сором'язливість саме в дітей підліткового віку до кінця не вивчена.

Метою дослідження є виявлення зв'язку між сором'язливістю і тривожністю у дітей підліткового віку, розробка корекційних програм  тривожності та  сором'язли-вості  як психічних станів.

Об'єкт дослідження: психічні стани дітей підліткового віку.

Предмет дослідження: звязок тривожності та  сором'язливості  дітей підліткового віку.

Гіпотезу дослідження склали припущення  того, що існує прямий зв'язок між сором'язливістю і тривожністю у підлітків; робота, спрямована на психокорекцію сооромязливості повинна бути націлена на подолання тривожності у підлітків, оскільки шляхом зниження рівння тривожності можливо відкоректувати стан соро’язливості, запоббігаючі його закріпленню як осбистісної властивості.

1. На основі аналізу наукових праць вивчити психологічну сутність, генезис, особливості сором'язливості у підлітків.

2. Діагностувати рівень тривожності та сором'язливості у підлітків. Установити зв'язок між сором'язливістю і тривожністю у дітей підліткового віку.

3. Розробити програму корекції сором’язливості.

4. Опробувати розроблену авторську програму корекції сором'язливості і визначити її результати.

Методологічну  основу дослідження склали праці Ф. Б. Березіна, Ф. Зімбардо, Л. Д. Китаєва-Смиха, Н. Д. Левітова, В. С. Марещука,