Тривожність та сором’язливість у підлітковому віці

Гностичний аспект–вивчення процесів сприйняття і тлумачення сигналів, які надходять через канали зв’язку від однієї людини до іншої. 

Регулятивний аспект  спілкування має за мету вивчення поведінки підлітків під впливом сприйнятих ними повідомлень, які надійшли по тому чи іншому каналу зв’язку. 

Всередині кожного аспекту спілкування В.Н.Парфенов виділяє психологічну проблему, особливо наголошуючи на двох її положеннях: а) засоби вираження та б) процес пізнання однолітків один одного. 

Потребує спеціального вивчення і монографія Б.Д.Паригіна “Основи соціально-психологічної теорії”, в якій автор розглядає взаєморозуміння як статистичну характеристику спілкування. В спілкуванні однолітків відбувається “процес становлення взаємовідносин”. При цьому, на думку автора, функції становлення взаєморозуміння підпорядковуються інші функції спілкування.     

В тезах доповіді на першому ленінградському симпозіумі з психології спілкування Б.Д.Паригін впровадив іншу систему, на наш погляд, більш прийнятну. Він виділив в спілкуванні три параметри:

1) зміст та спрямованість спілкування (воно може бути ідентифікаційним і обмеженим, сприйнятливим і протидійним тощо);

2) форма: вербальне і невербальне спілкування, безпосереднє, міжособистісне тощо;

3) способи зв’язку змісту і форми в процесі спілкування: наслідування,  переконання, зараження. 

Спілкування–це процес становлення і підтримки цілеспрямованого, прямого чи опосередкованого тими чи іншими засобами контакту між підлітками, так чи інакше пов’язаних один з одним в психологічному відношенні. Здійснення цього контакту дозволяє змінити перебіг колективної (спільної) діяльності за рахунок узгодження (неузгодження) “індивідуальних” діяльностей за тими чи іншими параметрами, чи навпаки, розподіл функцій (соціальне орієнтовне спілкування), або здійснювати ціленаправлений вплив на формування і зміну окремої особистості (чи безпосередньо впливати на її поведінку) в процесі колективної або “індивідуальної”, але соціально зумовленої діяльності (особистісно-орієнтоване спілкування) [7 ]  

Говорячи про орієнтування в ситуації, необхідно відзначити три його аспекти. По-перше, орієнтування в просторових умовах спілкування і більш широке - взагалі при таких його обставинах, які піддаються зоровому і кінестетичному сприйняттю (взаємне положення співрозмовників в просторі, включаючи відстань між ними; положення тіла промовця; міміку обличчя, жестикуляцію; напрямок погляду і його зміну; наявність чи відсутність фізичного контакту між співрозмовниками). По-друге, це орієнтування в часових умовах спілкування–перш за все, наявність чи відсутність дефіциту часу. По-третє, це орієнтування в соціальної ситуації спілкування, тобто актуальних соціальних стосунках між співрозмовниками. [24]

В усі ці нові відносини з людьми підліток вступає, уже будучи інтелектуально досить розвиненою людиною і маючи здібності, що дозволяють йому зайняти певне місце в системі взаємин з однолітками.                 

В цей час, починається і завершується    процес   загального інтелекту-ального розвитку дітей трохи раніш, ніж процес їхнього формування як особистостей. Якщо інтелект дитини, що розуміється як здатність ставити і вирішувати задачі в практичному, образному і символічному планах, представляється розвиненим вже до початку підліткового віку, то становлення дитини як особистості тут активно продовжується та завершується набагато пізніше, у роки юності. Упродовж трьох-чотирьох років навчання в старших класах школи оформляється мотиваційна сфера людини, визначаються його особисті і ділові інтереси, виявляються професійні схильності і здібності. [7]                 

Головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення, це самопізнання, самовираження і самоствердження. [3]

На початку підліткового віку у дитини з'являється і підсилюється прагнення бути схожим на старших, дітей і дорослих, причому таке бажання стає настільки сильним, що, форсуючи події, підліток іноді передчасно починає вважати себе вже дорослою людиною. У той же час він ще далеко не в усьому відповідає вимогам дорослості. Придбати якості дорослості прагнуть усі без винятку підлітки. Бачачи прояви цих якостей у старших людей, підліток часто некритично наслідує ім. Власне прагнення підлітків до дорослості підсилюється за рахунок того, що і самі дорослі починають відноситися до підлітків уже не як до дітей, а більш серйозно і вимогливо. З підлітка вимагають більше, ніж з молодшого школяра, але йому багато чого і дозволяється з того, що не дозволяється першокласникам. Hаприклад, підліток набагато більше, ніж молодший школяр, може знаходитись поза будинком, на вулиці, у компанії друзів і серед дорослих. Йому дозволено брати участь у таких ситуаціях, до яких звичайно молодші школярі не допускаються. Усе це загалом породжує в підлітка уявлення про себе як про людину, що перестала бути дитиною, що переступила за поріг дитинства. Підсумком цих процесів стає внутрішнє прагнення підлітка, що зміцнюється, скоріше стати дорослим, котре створює зовсім нову зовнішню і внутрішню ситуацію особистісного психологічного розвитку. Вона вимагає і породжує зміну всієї системи відносин підлітка з оточуючими людьми і з самі собою. [29]

Швидко дорослішати підлітка змушують також обставини життя, пов'язані з фізичними змінами його організму. Швидке змужніння, фізична міцність породжують додаткові обов'язки, що підліток одержує й у школі, і вдома. 

У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування в розвитку особистості. Якщо на ранніх ступінях онтогенезу воно носить стихійний характер, мало контролюється свідомістю і волею дитини, то з настанням подросництва наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального й особистісного самовдосконалення дитини. Hовий етап у розвитку цієї форми навчання в підлітків починається