Українська електротехнічна термінологія (словотвірний аспект)

Національна академія наук України

Інститут української мови

 

КОЗАК ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА

 

УДК 415. 411 (014)

 

 

Спеціальність 10. 02. 01. – українська мова

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Баранник Дмитро Харитонович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Плющ Марія Яківна, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, професор кафедри української мови; кандидат філологічних наук, доцент Козловська Лариса Степанівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри української мови та літератури.

Провідна установа – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

 

 

Активізація наукового осмислення історії української термінології зумовлена відродженням національних традицій, а отже, і потребою впорядкування українських термінологічних систем.

Сучасна вітчизняна наукова термінологія є невід’ємною частиною лексичної системи мови. Вона складається з галузевих терміносистем, що становлять певну сукупність взаємозв’язаних терміноелементів для вираження наукових понять. Проблема терміна і терміносистеми викликає постійний інтерес дослідників. За останнє десятиліття з’явилося чимало праць, присвячених вивченню окремих термінологій. Такі дослідження є характерними для сучасної лінгвістики в галузі термінознавства. Вони ніби підтверджують думку В. В. Виноградова про те, що “в теоретичних дослідженнях термінології найбільший інтерес становлять ті, які відбивають практичний досвід мовознавця в роботі над спеціальною термінологією”.

Останні 20-30 років активно й плідно розробляють галузеві термінології. Про це свідчать, наприклад, праці Т. Кияка, І. Кочан, Е. Огар, Т. Панько, В. Пілецького, О. Сербенської, Л. Симоненко та інших дослідників.

Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю: а) виявлення основних закономірностей організації і розвитку української електротехнічної термінології в різні історичні періоди; б) прогнозування тенденцій термінотворення в цій галузі; в) упорядкування сучасної української науково-технічної термінології для підвищення її функціональної ефективності, оскільки з’ясування особливостей синонімії та антонімії в електротехнічній терміносистемі сприятиме розв’язанню зазначеної проблеми. Важливо також встановити позитивну й негативну роль синонімії та антонімії термінів у сучасних лексико- та термінографічних працях, що може бути використано в подальшій роботі словникарів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження тісно пов’язаний з науковою темою “Розвиток і формування української термінології” кафедри української мови Дніпропетровського національного університету.

Метою дослідження є систематизація української електротехнічної термінології як окремої науково-виробничої підсистеми загальнолітературної мови; комплексне висвітлення шляхів і способів її формування, визначення специфіки дериватологічних процесів у досліджуваній терміносистемі.

Завдання дослідження:

1) охарактеризувати особливості системної організації електротехнічної термінології у зв’язку з функціями, які вона виконує;

2) з’ясувати вплив мовного та позамовного середовища на процес формування та функціонування цієї термінології;

3) визначити шляхи та способи творення електротехнічних найменувань на різних етапах розвитку терміносистеми, виділити продуктивні термінотвірні моделі на позначення основних груп електротехнічних понять;

4) встановити статус запозичених терміноелементів, що є складниками термінів електротехніки, їхні якісні характеристики;

5) проаналізувати лексико-семантичні процеси, що супроводжують творення й функціонування цих термінів;

6) виробити рекомендації щодо можливих шляхів упорядкування й удосконалення сучасної електротехнічної термінології.

Об’єкт дослідження – велика за обсягом термінів, складна й неоднорідна українська електротехнічна термінологія, засвідчена у словниках. Складниками цієї термінології є терміносистеми таких наук, галузей техніки і виробництва: електротехніка, теоретичні основи електротехніки, фізичні основи електротехніки, електричні машини, електроенергетика, електроніка, релейний захист, електромеханічні пристрої, автоматика тощо.

Предметом дослідження є процес формування української електротехнічної термінології, лексико-семантичні особливості та словотвірна будова її термінів.

Джерелами фактичного матеріалу послужили міжнародні електротехнічні словники, видані протягом 1959-1975 років Державним видавництвом фізико-математичної літератури, Словник української мови в 11-ти томах, Тлумачний російсько-українсько-англійський словник з енергетики, фахові журнали з електротехніки, електроенергетики, електрики та суміжних дисциплін тощо. Усього залучено до аналізу понад 3000 одиниць.

Методи дослідження. Основним є описовий метод. Для визначення кількісного складу тематичних груп та ступеня продуктивності способів творення термінів використано статистичний метод.

Наукова новизна праці полягає в тому, що вона присвячена малодослідженому пласту української термінології – електротехнічній терміносистемі. Визначено основні способи творення електротехнічної термінологічної лексики. Уперше її представлено, як своєрідну терміносистему з притаманною їй специфікою словотвору, особливими словотворчими ресурсами, що дало змогу спрогнозувати шляхи подальшого творення термінів цієї галузі.

Теоретичне значення роботи полягає у виявленні зв’язків між загальновживаною лексикою та сучасною електротехнічною термінологією, у поглибленні теорії номінації.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати вже використано в навчальному процесі на спеціальних кафедрах електротехнічного факультету Криворізького технічного університету при викладанні ряду електротехнічних дисциплін українською мовою, при укладанні методичних посібників зі спеціальних дисциплін, поданні методичних рекомендацій. Вони можуть бути використані при подальшому упорядкуванні сучасної української електротехнічної термінології.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації та результати дослідження обговорювались на методичних семінарах і конференціях професорсько-викладацького складу Криворізького технічного університету (Кривий Ріг, 1997-2001), на міжвузівській науково-методичній конференції “Шляхи