Українська електротехнічна термінологія (словотвірний аспект)

Префіксально-суфіксальні терміни становлять два основних типи:

1. Із конфіксом без-... -н- в основах прикметників, що вказує на відсутність, заперечення того, що позначає твірна сполука слова, напр. : без аварії → безаварійний, без гістерезису → безгістерезисний, без реостату → безреостатний тощо.

2. Із конфіксом між-... -н-, що позначає місце або простір між однаковими предметами чи явищами, названими твірною прийменниково-відмінковою формою: між полюсами – міжполюсний, між системами – міжсистемний. Цей тип в електротехнічній термінології лексично обмежений.

Велику групу термінів утворюють слова, що мають у своїй структурі дві й більше твірних основ. Традиційно в українській дериватології їх визначають як основоскладання (композицію), словоскладання (юкстапозицію) і скорочення (абревіацію).

Установлено, що 10% української електротехнічної термінології становлять складні слова, більшість із яких утворено основоскладанням.

Терміни-композити за структурно-морфологічними ознаками та способом і характером сполучення основ поділяємо на такі типи:

1. Терміни-композити, перша основа яких числівникова, а друга – іменникова, напр. : двоелектродний, триелектродний, трифазний, чотириелектродний, чотириполюсний. Тип високопродуктивний у електротехнічній термінології.

2. Складні терміни, першою частиною яких є займенникова основа сам, а другою – дієслівна або іменникова: самоблокування, самовипромінювач, самоіндукція, самосинхронізація тощо. Цей тип творення термінів також є високопродуктивним.

3. Композити, співвідносні зі сполученням неозначено-кількісного числівника багато та іменника, напр. : багатоватний, багатожильний, багатокаскадний та ін. За цим продуктивним типом утворюються переважно електротехнічні терміни-прикметники.

4. Складні терміни, першою частиною яких є усічена прикметникова основа, а другою – іменникова безсуфіксна або суфіксальна: світлофільтр. Цей тип творення термінів є малопродуктивним.

В. М. Русанівський вважає, що терміни з першо- можна умовно розглядати на тлі словосполучень, якщо вважати першу частину складання слів скороченим прикметником: першоджерело, першоелемент тощо. Ці терміни, розгортаючись у відповідні словосполучення, перетворюються на суму слів, позбавлених єдиного змісту.

Так само розглядаємо й композити з префіксоїдом авто-, який виявляє високу продуктивність у творенні українських електротехнічних термінів: автогенератор, автомодуляція, автотрансформатор та ін.

Окрему групу становлять терміни, однією з частин яких у препозиції чи в постпозиції є іншомовні елементи відео-…,... -граф,... -трон та ін. Міжнародні терміноелементи мають певну спеціалізацію. Постпозиційні виконують систематизаційну функцію. Зокрема блок... -граф утворює назви приладів, які забезпечують запис або призначені для запису чогось: акселерограф, гістерезисограф, осцилограф. В електротехнічній термінології постпозиційний іншомовний елемент... -трон використовується для творення термінів – назв різноманітних вимірювальних приладів та установок: альфатрон, амплітрон, циклотрон тощо.

Препозиційні терміноелементи мають загальнішу орієнтацію: відеонапруга, відеопередавач, відеострум, відеотрансформатор та ін.

Дещо менше електротехнічних складних термінів іменників-юкстапозитів, якими називають прилади, одиниці вимірювання, процеси, спеціальності: реле-регулятор, інженер-електрик, ват-година, грам-молекула. ампервольтметр, вольтампер, грам-молекула. Слід відзначити, що особливої інтенсивності набуло малопродуктивне раніше в українській мові словоскладання на зразок: блок-контактор, гама-реле, двигун-генератор тощо.

Серед словотворчих засобів поповнення лексичного складу української електротехнічної терміносистеми важливе місце належить абревіації. У цій термінології наявні такі структурні типи абревіатур: а) ініціальні, б) комбіновані (змішані), в) графічні (умовні) скорочення.

Ініціальні електротехнічні абревіатури доцільно, у свою чергу, поділити на а) ініціально-літерні: АМ – амплітуда модульна, АРП – автоматичне регулювання потужності, ВН – висока напруга ДП – діелектричний підсилювач, ЕМ – електромагніт, ФМ – фазова модуляція, ШГ – шумовий генератор; б) ініціально-звукові: ГЕС (гес) – гідроелектростанція, ДІД – двофазовий індукційний двигун, МЕК – міжнародна електротехнічна комісія, РЕ – реле електромагнітне; в) літерно- і звуко-цифрові: АЗДС-20М – акумуляторно-зарядна дизельна електростанція, ГЗ-36 – генератор звуковий, ЕМ-7 – електромагніт, ТГ-150 – теплогенератор.

Комбіновані абревіатури малопоширені. Серед них мікрогес, АМ сигнал, геоТЕС.

Графічні скорочення як електротехнічні терміни поділяємо на: а) утворені вичленовуванням першої літери слова (графічні позначення) : А – ампер, Б – батарея, Г – генрі; б) утворені з слова перших літер складного або слів сполучення: ав – ампер-виток, а г – ампер-година, пА – пікоампер.

На думку деяких мовознавців, в окрему групу варто виділити терміни-абревіатури, початковим елементом яких є електро-, магніто-, теле-, термо-: електрогенератор, електроенергія, електромагнетизм, магнітометр, магнітоопір, магнітофуга, телеавтоматика, телеамперметр, термовольт, термоізоляція, термореле.

У другому підрозділі “Неморфологічні способи творення електротехнічної термінології” проаналізовано лексико-семантичний та синтаксичний способи творення електротехнічних термінів.

Між термінологічною і загальновживаною лексикою відбувається постійна взаємодія. Суть лексико-семантичного способу словотворення полягає в тому, що наявні в мові слова набувають нових значень, переосмислюються.

На основі матеріалів лексикографічних досліджень установлено, що це однопланові явища, які відрізняються лише глибиною зображення. Напр. : збудник – 1) те, що зумовлює появу певних настроїв, почуттів, думок, відношень та ін. ; 2) те, що зумовлює якийсь процес, підвищення активності дії електричного струму. В електротехнічній термінології вживаються одиниці, лексико-семантична структура яких має вихідне загальновживане значення й похідне – термінологічне. Це слова на зразок: вал (електричний), жила (жила кабелю, жила ізольована), панель (електрична) та ін. Подібні двопланові одиниці виникають для позначення нових реалій, вичленованих теоретичним рівнем мислення, взаємодії об’єктивного та суб’єктивного моментів