Українська електротехнічна термінологія (словотвірний аспект)

1. Лексичні синоніми: інвентор – перетворювач, клема – затискач; машина постійного струму паралельного збудження – машина шунтова, живильна лінія – фідер.

2. Морфологічні синоніми, які диференціюють характеристику позначуваного ними поняття (процесу) щодо тривалості: заземлення – заземлювання, перетворення – перетворювання та ін.

3. Морфолого-синтаксичні синоніми, що утворюються внаслідок різних скорочень: електростанція – ЕС, лінія електропередачі – ЛЕП.

Еквіполентні опозиції виникають між словами, які одночасно мають і спільні, і специфічні компоненти. Для аналізованої терміносистеми яскравим виявом еквіполентних відношень є антоніми, що досліджені в третьому підрозділі “Антонімічні пари електротехнічних термінів”. Для характеристики антонімічних пар української електротехнічної термінології використано класифікацію, запропоновану Т. І. Панько. Антоніми поділено на спільнокореневі (словотвірні) та різнокореневі (лексичні).

У сучасній електротехнічній терміносистемі антонімічні значення спільнокореневих термінів-антонімів представлені такими типами:

а) протиставлення префіксів полярного значення, пор. : недозбудження – перезбудження, недонапруженість – перенапруженість;

б) протиставлення, що створюється за допомогою префіксів із значенням протилежності, зокрема а-, анти-, де-, без- та проти-: полярність – аполярність, катод – антикатод, модуляція – демодуляція, батарейний – безбатарейний, контакний – безконтактний; вібраційний – противібраційний, дія – протидія тощо.

Крім спільнокореневої антонімії електротехнічній терміносистемі властиві й антонімічні відношення, побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів, пор. : макросистема – мікросистема, одножильний – багатожильний (провід). Небагато таких антонімічних пар має мотивацію в загальнолексичних антонімах: виробництво електричної енергії – споживання електричної енергії, висока напруга – низька напруга та ін.

Виділення різних типів лексичних одиниць відбувається на основі зіставлення плану змісту і плану вираження. Осмислення семантичної протилежності допомагає точніше визначити значення слів, їхні взаємозв’язки та місце в лексичній системі мови.

У четвертому підрозділі “Проблема стандартизації електротехнічних термінів” обґрунтовано наукові засади систематизації та нормалізації української електротехнічної термінології.

Лінгвістична уніфікація термінології передбачає передусім зведення різних способів творення термінів до раціонального мінімуму словотвірних моделей, які б відповідали вимогам служити засобом вираження спеціального поняття. І тоді основна мета лінгвістичної уніфікації термінології полягала б у ліквідації невиправданого різноманіття та варіювання мовних засобів вираження спеціальних понять, що в навчальній, довідковій та документальній літературі небажані.

Зважаючи на потреби державотворення, основними завданнями сучасного термінознавства є систематизація, упорядкування, кодифікація та стандартизація наукової термінології.

Систематизація та кодифікація української наукової термінології відбувається в кількох напрямках: видання державних стандартів на терміни, створення різних класифікаторів та галузевих словників.

Одним із ефективних засобів регулювання та кодифікації мови науки є стандартизація наукової термінології, що сприяє: а) розробленню системи поняттєвих засобів, б) уточненню наявних і формуванню нових понять, в) кодифікації науково-обґрунтованої української термінології.

Упорядкування терміносистеми будь-якої мови починається з виявлення системних відношень між матеріальними об’єктами, а це можливо лише за умови створення термінологічних словників, які виконують три функції: навчальну, довідкову і систематизаційну. У процесі їх укладання особливо виявляються “вади” терміносистем (полісемія, синонімія, дублетність, неологізми, застарілі та не рекомендовані терміни), які потребують упорядкування та кодифікації.

Кодифікація сучасних українських терміносистем відбувається на словотвірному рівні. Останнім часом спостерігаємо тенденцію до відновлення органічних для української мови словотвірних типів: вживання віддієслівних іменників на -ння замість іменників на -ка: оброблення замість обробка, прокладання замість прокладка; віддієслівних прикметників на -альний замість активних дієприкметників на -учий (-ючий) у значенні прикметників: фільтрувальний замість фільтруючий, систематизувальний замість систематизуючий.

У Висновках узагальнено результати дослідження.

Українська науково-технічна термінологія – автономна й відносно замкнена, але не позбавлена впливів загальновживаної мови та термінологій інших галузей.

У розвитку української електротехнічної терміносистеми виокремлено три етапи. Найпродуктивнішим є третій, що припадає на кінець 90-х років ХХст., йому притаманне відродження електротехнічної термінології у час набуття Україною статусу незалежності. Здійснено продумані поетапні реформи, узгоджено нововведення із нормативними документами, усунено помилки, зумовлені стихійністю в період розбудови цієї терміносистеми.

Вона є різнорідною з погляду походження. Її основу становить питома українська лексика. Крім того, у ній наявний значний масив запозичень як з близькоспоріднених, так і неблизькоспоріднених мов. Серед них переважають грецькі та латинські запозичення.

Найпродуктивнішим способом творення електротехнічних термінів є афіксація (близько 28%), яка забезпечує однослівну деривацію за іменниковими, прикметниковими та дієслівними типами. Морфологічна деривація представлена такими способами творення електротехнічних термінів: суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний.

Високою продуктивністю відзначаються терміни-композити. Вони утворюються переважно з двох основ. Юкстапозити є менш активними у творенні складних термінів. У процентному співвідношенні це можна виразити так: композити – близько 4%, юкстапозити – близько 1%.

Важливим етапом у розвитку номінативних процесів в електротехнічній терміносистемі є абревіація, зумовлена прагненням до компресії. Серед абревіатур найуживанішими є ініціальні та комбіновані.

Одним із відносно продуктивних способів термінотворення є лексико- семантичний: загальновживані слова зазнають термінологізації і стають нормативними термінами

Синонімія та антонімія в електротехнічній термінології – це мовні явища, однорідні з такими ж явищами в загальновживаній мові, але з певними відмінностями. Система словотворчих засобів, що зумовлюють антонімічність термінів, відрізняються від засобів вираження в загальновживаній мові.

Уніфікація терміносистем відбувається на лексико-семантичному та словотвірному рівнях. Перший передбачає уніфікацію та надання термінології наявних у мові лексичних і словотвірних