Українські топоніми на -ани (-яни)

Львівський національний університет імені Івана Франка

 

Царалунга Інна Богданівна

 

УДК 811.161.2’373.21

 

 

10.02.01 – українська мова

 

 

Львів – 2006

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Купчинська Зоряна Олегівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Чучка Павло Павлович, Ужгородський національний університет, професор кафедри словацької мови; кандидат філологічних наук Вербич Святослав Олексійович, Інститут української мови НАН України, науковий співробітник відділу ономастики.

Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра історії та культури української мови, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 6 червня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 3 травня 2006 року.

 

 

Актуальність дослідження. Українські топоніми є невід’ємною частиною лексичного складу мови. Важлива роль у дослідженні власних географічних назв належить лінгвістиці. Вони дають змогу простежити формування словникового складу мови, поширення тих чи інших мовних явищ. Особливої ваги набуває комплексний підхід до вивчення власних географічних назв, який полягає у їх аналізі на рівні синхронії та діахронії, у застосуванні методів стратиграфії.

У загальнослов’янській та українській топонімійних системах одне з чільних місць посідають топоніми з формантом -ани (-яни). Вони, як одні з найдавніших у слов’янському топоніміконі, демонструють лексичне багатство мови частини слов’янських територій, бо належать до низки тих архаїчних утворень, які виникли у період консолідації слов’янських племен, формування ранньослов’янських державних інститутів. Оскільки переважну більшість українських топонімів на -ани (-яни) становлять назви поселень, то ми будемо послуговуватися у роботі терміном ойконіми. Поширення назв поселень з формантом -ани (-яни) на теренах України зумовлене загальною для всіх слов’ян мовно-історичною тенденцією розвитку топонімів цієї словотвірної моделі. Це особливо актуально у наш час, коли значно зросла цікавість до вивчення глибинних етнолінгвістичних та історико-культурних процесів розвитку людства, зокрема, раннього періоду історії України.

Українські ойконіми з формантом -ани (-яни) ще не були предметом спеціального вивчення. Частково ці назви розглянуто у працях Г.Ф. Шила, Є.М. Черняхівської, Д.Г. Бучка. Окремі назви привертали увагу Ю.О. Карпенка, В.П. Шульгача, Я.О. Пури, В.В. Котович, Я. Рудницького. Проте спостереження зазначених дослідників не дають достатнього уявлення про весь ареал українських ойконімів на -ани (-яни), про їхні лексико-семантичні особливості, словотвірну будову. Тому інтерес до вивчення географічних назв із формантом -ани (-яни) не випадковий, а зумовлений науковими і практичними потребами. 

Актуальність теми нашого дослідження визначається завданнями, які стоять перед українською наукою у вивченні ойконімії. Зростає зацікавлення географічними назвами, прагнення до поглибленого вивчення загальнотеоретичних питань топоніміки, що зумовлено не лише її значенням для різних галузей лінгвістики, а й місцем топонімічних досліджень в історії, географії, етнографії кожної нації.

Мета дослідження – виявити й опрацювати українські назви поселень на -ани (-яни) Х–ХХ ст., показати всю різноманітність їхньої лексико-семантичної і словотвірної будови, відобразити статистику, географію поширення, хронологію цих ойконімів.

Для досягнення мети у роботі ставимо такі завдання:

1) виявити у доступних писемних джерелах, картографічних матеріалах українські назви поселень на -ани (-яни) від найдавнішого періоду нашої історії до ХХ ст.;

2) визначити суспільно-історичні передумови виникнення ойконімів на -ани (-яни);

3) показати особливості творення згаданих ойконімів, з’ясувати при цьому зміни функції значення форманта -ани (-яни), історію його становлення; 

4) дати характеристику структури та значення твірних основ ойконімів на -ани (-яни);

5) простежити характер поширення ойконімів на -ани (-яни) протягом Х–ХХ ст., результати спостережень узагальнити на картосхемах;

6) укласти покажчик українських ойконімів на -ани (-яни).

Об’єктом дослідження обрано українські ойконіми на -ани (-яни), засвідчені в історичних джерелах Х–ХХ ст. 

Предметом дослідження є структурно-семантичні особливості вказаних назв, закономірності їх творення та розвитку, поширення цих онімів на різних історичних етапах.

Методи дослідження. Для вивчення ойконімів на -ани (-яни) у діахронному плані застосовано різні методи дослідження. Під час збирання матеріалу використано метод формального аналізу. На його основі назви, з одного боку, згруповано в одну ойконімну модель, з іншого – покласифіковано за формантами їх основ. Історію виникнення ойконімів на -ани (-яни) з’ясовано за допомогою порівняльного методу: порівняльно-генетичного – для аналізу розвитку первинного форманта, порівняльно-ретроспективного – для розкриття історичних умов появи аналізованих назв. У дослідженні семантики та будови твірних основ ойконімів вихідним є структурний метод. Історичну динаміку появи і поширення назв проаналізовано за допомогою картографічного та статистичного методів.

Джерела фактичного матеріалу. Як основу для виявлення ойконімів ми використали довідники з адміністративно-територіального устрою України, писемні пам’ятки, топографічні карти. При встановленні відантропонімного етимона