Українські топоніми на -ани (-яни)

Унаслідок історичного розвитку союзи слов’янських племен перестали існувати, щезли колективи-носії давніх етнонімів на -ани (-яни), проте збереглася традиція називати групи людей дериватами цієї словотвірної моделі. Функція форманта -ани (-яни) утворювати назви людей за їхнім походженням знайшла своє відображення у катойконімах. Завдяки перенесенню назви колективу переселенців на найменування території, яку він заселяв, катойконім переходив у ойконім. В основах деяких ойконімів на -ани (-яни) лежить власна назва особи, що, можливо, була засновником поселення або лише володіла об’єктом, у якому жив первісно споріднений колектив. Це значення кваліфікуємо як вторинне, оскільки на первісному етапі свого розвитку назви на -ани (-яни) виникали внаслідок семантичного переосмислення назв поселенців за місцем їх проживання чи походження.

Ойконіми на -ани (-яни) утворювалися двома шляхами: 1) від загальних назв груп людей за особливостями їх поселення чи походження: від етнонімів і від катойконімів; 2) від особових назв. 

Зважаючи на те, що ойконіми на -ани (-яни) утворювалися і від особових назв, розглянуто антропоніми з формантом -ан. Це пов’язано з проблемою розмежування омонімних ойконімних форм на -ан у множині (Білани, Шияни) та ойконімів на -ани (-яни) (Озеряни, Долиняни). Таке явище спричинене тим, що омонімізуються антропонімний формант -ан + и (для множини родових назв) та топонімний формант -ани (-яни).

У другому розділі „Лексико-семантичний і структурний аналіз ойконімів на -ани (-яни)” розкрито семантику і словотвірну будову твірних основ ойконімів на -ани (-яни). За семантикою і походженням основ ці назви поділяємо на локально-етнічні і відантропонімні (за термінологією Д.Г.Бучка – відродинні). 

Підрозділ 2.1. „Локально-етнічні ойконіми” ознайомлює з групою назв поселень, що виникли внаслідок топонімізації множинних апелятивних назв на означення групи людей за різними їх характеристиками. З репрезентованих на території України локально-етнічних ойконімів виділено структурно-семантичні групи: назви топографічного характеру, назви відгідронімного походження, відкатойконімні назви. До назв топографічного характеру зараховуємо ойконіми, в основі яких лежить вказівка на особливості поселення, місце проживання людей, спосіб освоєння земель та ін. 

За семантикою твірних основ назви поселень класифікуємо на ойконіми з твірними основами на означення властивостей рельєфу (Горяни, Долиняни), на означення характеру ґрунту і властивостей водного режиму (Глиняни, Озеряни), на означення рослинного покриву (Вільшани, Дубляни), на означення способу поселення, освоєння землі (Могиляни, Хлівчани), на означення понять руху, переміщення (Мощани, Ухожани), на означення місця проживання людей, утворені від прийменникових конструкцій (Залужани, Нагоряни). 

Крім загальновживаних апелятивів, в основах локально-етнічних ойконімів на -ани (-яни) засвідчено власні назви водних об’єктів. Вони вказують переважно на місце розташування поселення або на місце, з якого йшло переселення людей (Бужани, Дніпряни). Часто значення їх твірної основи уточнює прийменник, що перейшов у префікс (Прибужани, Задністряни). 

Відкатойконімні, або ”переселенські”, ойконіми вказують на переселенців з інших населених пунктів чи регіонів. У їхніх основах лежать назви інших поселень, країв, країн (Галичани, Перемишляни).

Виявлено ойконімні відповідники локально-етнічних назв поселень у білоруській, російській, польській, чеській, словацькій, давньолужицькій топонімійних системах, що свідчить про загальнослов’янську традицію називання поселень похідними утвореннями на -ани (-яни), які виникли внаслідок топонімізації множинних апелятивних назв на означення групи людей за різними їх характеристиками. 

Підрозділ 2.2. „Відантропонімні назви” репрезентує ойконіми з формантом -ани (-яни), утворені від особових назв. За походженням ми поділяємо їх на дві групи: ойконіми, утворені від особових назв слов’янського походження, і ойконіми, утворені від особових назв іншомовного (неслов’янського) походження. 

У підпункті 2.2.1. „Ойконіми, утворені від особових назв слов’янського походження” об’єднано назви, утворені від повних слов’янських композитних імен (Ждомисляни, Казимиряни) та скорочених слов’янських імен-композит (гіпокористиків) з безсуфіксними (Відани, Житани) і суфіксальними (Верчани, Будичани) твірними основами. Виявлено велику групу ойконімів, утворених від слов’янських відапелятивних імен. Враховуючи різноманітність значень відапелятивних особових імен, що лягли в основу назв поселень, ми виділили низку семантичних груп безсуфіксних твірних основ ойконімів на -ани (-яни): твірні основи, мотивовані назвами істот та їхніх частин тіла (Зозуляни, Павучани); твірні основи, мотивовані назвами рослин, дерев та їхніх частин (Капустяни, Лопушани); твірні основи, мотивовані назвами предметів широкого вжитку, знарядь праці, типів сільськогосподарських будівель тощо (Сокиряни, Сохани); твірні основи, мотивовані назвами істот за їхніми індивідуальними фізичними чи психічними ознаками (Капрани, Шелестяни); твірні основи, мотивовані назвами професій, суспільних станів (Ворничани, Опришани); твірні основи, мотивовані назвами видів праці (Дергани, Копани); твірні основи, мотивовані назвами народних страв, продуктів харчування (Бузяни, Крупяни); твірні основи, мотивовані назвами одягу, його деталей (Козиряни, Кошуляни); твірні основи, мотивовані назвами абстрактних понять (Бідани, Рокошани). Поряд з цим на українських теренах виявлено невелику кількість відантропонімних ойконімів на -ани (-яни), в основах яких засвідчено слов’янські відапелятивні імена, що сформувалися за допомогою суфіксів (Колиндяни, Липчани, Ставичани, Колодняни, Конищани).

Частину