Український жіночий рух на Волині (1921-1939 роки)

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

 

Раєвич Тамара Іванівна

 

УДК 061.2“19”(477.82)

 

 

07.00.01 – Історія України

 

 

Чернівці – 2006

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Волинському державному університеті імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор Бондаренко Геннадій Васильович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, професор кафедри археології та джерелознавства Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Баженов Лев Васильович, Кам’янець-Подільський державний університет, директор Центру дослідження історії Поділля та Південно-Східної Волині Інституту історії України НАН України, професор кафедри всесвітньої історії кандидат історичних наук, доцент Гнатчук Оксана Степанівна, Буковинська державна медична академія, доцент кафедри суспільних наук та українознавства.

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка.

Захист відбудеться 30.06.2006 р. о _13__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76. 051. 06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (274000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

 

 

Актуальність теми. Більш як два століття фемінізм є важливою складовою суспільно-політичного життя країн Європи і Північної Америки. У перші десятиріччя ХХ ст. визначальною стала творча, органічна праця в жіночих організаціях, політичних партіях, професійних спілках, у державних і міжнародних представницьких структурах. Мета цієї діяльності – через відповідну зміну існуючих законів втілити в життя ідеї рівноправності. На противагу до західного емансипаційного руху, який наголошував на рівних правах у політиці та освіті, українські жіночі товариства пропагували автономію праці й участі в громадському житті. На порубіжжі ХХ-ХХІ ст. жіночий рух в Україні розглядається як один з аспектів демократизації, а забезпечення рівноправності жінок і чоловіків– важлива умова сталого розвитку громадянського суспільства. Необхідність залучення досвіду, який дає нам історія українського жіночого руху є очевидною.

У міжвоєнний час на Волині діяли українські жіночі інституції двох типів – секції при політичних та національних об’єднаннях і самостійні організації. Прикладом першого типу стали жіночі секції при товариствах “Просвіта” і “Сільський господар”, другого – волинський Союз українок. Водночас, Союз жінок-українок громадської праці на Волині пройшов еволюцію від жіночої секції при регіональній політичній партії Волинське українське об’єднання до самостійної організаційної структури.

Загалом перебіг міжвоєнного періоду на Волині з точки зору національно-культурного відродження, палітри існуючих політичних партій та громадських організацій мають багато спільностей із нашим часом. Головне надбання останнього полягає в тому, що подібне піднесення відбувається в умовах незалежної суверенної держави, в якій законодавчо закріплена рівноправність жінки. Незважаючи на це, у суспільстві панують консервативні та патріархальні погляди на проблеми жіноцтва. Органами виконавчої влади лише створюються механізми забезпечення рівності у правах та можливостях жінок користуватися ними. Втрата жінкою прав на виробництві, витіснення її з сфери управління й політики, демографічна криза, зростання наркоманії і злочинності – все це руйнівно діє на жінку, сім’ю, загрожує не тільки інституту шлюбу, а й самим підвалинам держави. Сьогодні на терені Волині діють відділення жіночих організацій, подібних за формами та методами діяльності. Продовжуючи демократичні традиції українського жіночого руху, спрямовані на утвердження в суспільстві історичних святинь, національних ідеалів і духовної культури, вони ставлять за мету виховання нової генерації української молоді, здатної будувати правову державу. 

Тому опис та аналіз історичного процесу становлення жіночого руху, узагальнення досвіду суспільної праці жіночих організацій у 1921-1939 рр. на регіональному рівні в методології історичної науки є відносно новим і достатнім полем наукового дослідження. Без поглибленого вивчення історії жіночого руху на Волині в означений період неповною є картина громадсько-політичного життя регіону, що відрізнявся становищем від інших українських земель. Аналіз основних форм діяльності жіночих організацій краю дозволяє з’ясувати характерні особливості українського жіночого руху. Актуальність досліджуваної проблеми підсилюється і тією обставиною, що ретроспективний погляд на діяльність жіночих організацій дає інформацію для роздумів сьогоднішнім лідерам жіночого руху з метою осмислення його завдань і визначення перспектив розвитку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до планової наукової теми історичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки “Західне Полісся: історія та культура Волині” (номер державної реєстрації КПКВ 2201020). 

Мета і завдання дослідження. Враховуючи наукове, теоретичне і практичне значення теми, спираючись на власноруч віднайдені й опрацьовані нові документи та матеріали, залучивши праці українською, російською та польською мовами, автор поставила за мету охарактеризувати процеси організаційного становлення й розвитку українського жіночого руху в міжвоєнний час та чинники, які визначили його спрямованість; у проблемно-хронологічному розрізі висвітлити й проаналізувати історичні події й факти, що складали зміст суспільної діяльності волинянок протягом зазначеного періоду; виділити основні етапи розвитку українського жіночого руху Волині. Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання: 

з’ясувати передумови поширення ідей жіночого руху на Волині на початку 20-х рр. минулого століття;

визначити типи і відтворити організаційну мережу жіночих організацій у регіоні;

вивчити структуру, завдання, основні