Український жіночий рух на Волині (1921-1939 роки)

Публікації. Зміст дисертації викладений в 8 статтях у наукових фахових виданнях, що входять у перелік ВАК України, 4 статтях в інших наукових виданнях, 4 публікаціях у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації визначена поставленими метою і завданнями дослідження. Вона містить вступ, чотири розділи (9 підрозділів), висновки (179 с.), список використаних джерел (344 найменування на 24 с.), 5 додатків на 25 с. Загальний обсяг дисертації – 228 с.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання, об’єкт і предмет, хронологічні й територіальні межі та методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів та їх апробацію, структуру роботи і публікації з теми дисертації. 

У першому розділі “Історіографія та джерела” проаналізовано висвітлення проблеми у вітчизняних і зарубіжних працях, подано характеристику джерел, залучених для її розкриття. 

Перший період дослідження проблеми (1920-1930-ті рр.) пов’язаний із активізацією українського жіночого руху на західно-українських землях. Узагальнення досвіду діяльності організацій, показ ролі жіноцтва у національно-культурному відродженні простежується в аналітичних працях керівників та активних членів жіночих організацій – В. Завадської, М. Рудницької, О. Кисілевської, Л. Горбач. Автори зафіксували відомості про поширення ідей українського жіночого руху і виникнення перших жіночих організацій на Волині. Характерною рисою монографічних досліджень радянських істориків у цей період стала гостра критика теорії фемінізму та нівелювання національних традицій українок. Водночас, польська феміністка Л. Микуловська-Харевич висловлює думку, що українських жінок спонукала до громадської діяльності ворожість до поляків, а не проблеми емансипації.

У 1940-1980-х рр. С. Макарчук, Ю. Сливка, досліджуючи соціально-економічні та політичні процеси, що проходили на Західній Україні в міжвоєнний час і мали вплив на розвиток жіночого руху, торкалися історії Волині, як складової частини регіону, та деяких аспектів діяльності жіноцтва у політичних партіях. Епізодичні відомості про жінок подають автори видань з історії нашого краю І.Заболотний, Р. Оксенюк, О. Михайлюк. Критичне ставлення до радянської історіографії, яка мала стійке ідеологічне підґрунтя, висловлювали дослідники питань жіночого руху в Україні – вчені діаспори. Особливе значення для дослідження теми мають праці І. Книш, І. Павликовської, Н. Когуської, М. Богачевської-Хомяк. Вони містять матеріали про діяльність волинського Союзу українок у міжвоєнний період та звертають увагу на постаті волинянок – громадських і культурних діячів. Подібні аспекти теми висвітлює “Енциклопедія українознавства”. Вивчити вплив національної політики Другої Речіпосполитої на процес становлення та розвитку жіночого руху на Волині допомагають праці А. Хойновського, В. Медржецького, Я. Кенсіка. 

З 1990-х рр. об’єктом досліджень О. Рибак, Л. Смоляр, Б. Савчука, М. Дядюк, О. Гнатчук стали проблеми поширення і становлення українського жіночого руху, діяльність жіночих організацій Східної Галичини, Північної Буковини, Наддніпрянщини. До жіночої проблематики звернулися краєзнавці Рівненщини, Тернопільщини, Волині Г. Бухало, Г. Чернихівський, М. Кучерепа та інші. Дещо пожвавилося зацікавлення нею польських істориків. Водночас аналіз наукової літератури свідчить, що автори не ставили за мету дослідження історії жіночого руху на Волині в 1920-1930 х рр. 

Відтворити події історії Волині цього періоду з участю жінок допомагає джерельна база, основу якої становлять: статистика, законодавчі акти, архівні і музейні документи, публікації періодичної преси, спогади. Основні сторони суспільного життя й господарської діяльності волинян характеризують статистичні матеріали першого (1921 р.) та другого (1931 р.) переписів населення, щорічники Другої Речіпосполитої. Закони держави визначають напрями урядової політики щодо українців і соціально-правовий статус жінок.

Важливим джерелом дослідження стали архівні матеріали. Серед них науковий інтерес представляють розсекречені матеріали про діяльність національних товариств та жіночих організацій. У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України вони розміщені в ф. 3963 “Жіноча українська національна рада”, у Центральному державному історичному архіві України у Львові – в фондах “Центральне українське національне товариство “Союз українок” (ф. 319), “Центральне українське національне товариство “Сільський господар” (ф. 302), “Редакція газети “Жінка” (ф. 773).

Матеріали центральних архівів України дають змогу визначити роль Союзу українок у жіночому русі України в 1921-1939 рр. Їх доповнюють документи місцевих архівів. У Державному архіві Волинської області вони зберігаються в фондах: “Волинське воєводське управління” (ф. 46), “Волинське українське об’єднання” (ф. 198), “Редакція газети “Українська нива” (ф. 199), “Товариство ім. Петра Могили” (ф. 63), “Українське товариство ім. Лесі Українки” (ф. 190), “Особистий фонд адвоката Григорія Степури” (ф. 522), “Луцьке повітове товариство “Просвіта” (ф. 54), “Ковельське повітове товариство “Просвіта” (ф. 389), “Володимир-Волинське повітове товариство “Просвіта” (ф. 390), “Особистий фонд Ірини Левчанівської” (ф. Р–3190).