Управління державним боргом

Управління державним боргом розглядається автором, як система, що складається з особливих об’єктів, суб’єктів управління, боргової політики, боргового механізму, нормативно-правового забезпечення, систем обліку та контролю державного боргу. В дисертаційній роботі розкрито сутність кожної з цих складових та визначено специфіку їх функціонування на прикладі України.

Об’єктом управління державним боргом, на думку автора, є розміщені державні боргові зобов’язання та кошти, залучені уповноваженими органами управління держави чи під державні гарантії, що формують державний борг, обслуговування якого гарантовано урядом держави.

До суб’єктів управління державним боргом автор відносить органи, організації та установи, на які відповідно до чинного законодавства покладено зобов’язання щодо управління державним боргом.

Боргова політика держави визначається автором як складова економічної політики держави щодо можливого залучення додаткових фінансових ресурсів за рахунок випуску і розміщення державних боргових зобов’язань, підписання міжнародних, міждержавних угод для фінансування державних видатків чи програм економічного розвитку та обслуговування державного боргу.

Важлива роль у функціонуванні системи управління державним боргом належить борговому механізму. В роботі борговий механізм розглядається як сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління державним боргом, спрямованих на забезпечення потреб у додаткових фінансових ресурсах, ефективного використання залучених коштів та здійснення своєчасних виплат із обслуговування державного боргу.

У роботі висвітлюється зміст боргового планування як складової боргового механізму, загальні та специфічні фактори, що на нього впливають, визначаються його завдання, принципи та етапи.

Ефективність функціонування системи управління державним боргом, на думку автора, залежить від різних чинників, у тому числі рівня розвитку економіки, фінансово-кредитної ситуації в державі, соціально-економічних проблем розвитку, рівня її нормативно-правового та інформаційного забезпечення, досконалості боргового обліку та контролю.

Доведено, що соціально-економічна ситуація, яка склалася в Україні, пов’язана зі зростанням державної заборгованості, у тому числі й такої, яка є неоформленим державним боргом. Це свідчить про недосконалість обліку державної заборгованості. Облік державного боргу, на думку дисертанта, займає важливе місце в системі управління державним боргом. За допомогою боргового обліку визначаються розміри фактичних надходжень і платежів на касовій основі, динаміка обсягів розміщених боргових зобов’язань, їх структура, терміни обігу, погашення і виконання графіка платежів. Специфіка обліку державного боргу полягає в охопленні ним бухгалтерського, статистичного, аналітичного та депозитарного обліку.

У дисертаційній роботі проведено аналіз стану та особливостей формування нормативно-правового забезпечення системи управління державним боргом в Україні. Вся нормативно-правова база систематизована та згрупована за рівнем її впливу, значущості її ролі, специфічності та динамічності. В роботі доведено, що нормативно-правове забезпечення системи управління державним боргом в Україні відзначається своєю нестабільністю та недосконалістю, у тому числі невідповідністю положень чинного законодавства між собою, а це призводить до його численних порушень та постійного внесення уточнень й доповнень, що негативно вплинуло на рівень ефективності функціонування системи управління державним боргом.

Автором проаналізована специфіка формування та обслуговування державного боргу України. Якщо в 1992-1994 рр. фінансування бюджетного дефіциту відбувалося за рахунок прямих кредитів НБУ. В цей період державний внутрішній борг, сформований за рахунок кредитів НБУ, зріс до 2275, 6 млн. грн. Починаючи з 1995 р., уряд України для фінансування бюджетних витрат залучає внутрішні та зовнішні фінансові ресурси.

Управління внутрішнім державним боргом України пов’язане передусім із формуванням внутрішнього ринку боргових паперів. У дисертаційній роботі висвітлено особливості процесу розміщення облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП), участь у ньому органів управління державним боргом та проаналізовано специфіку запозичення ресурсів урядом України за рахунок випуску внутрішніх боргових паперів держави.

У другому розділі дисертаційного дослідження доводиться, що висока дохідність і короткі терміни обігу ОВДП утворили основу для побудови фінансової піраміди та стали об’єктом спекулятивних операцій інвесторів-нерезидентів. Крах “фінансової піраміди” ОВДП у 1998 р. визначив низький рівень управління державним боргом та неефективність включення короткострокових та надзвичайно прибуткових паперів до боргового портфелю країни.

Проведення боргової політики, орієнтованої на залучення короткострокових позикових капіталів, призвело до того, що починаючи з 1998 р. чисте залучення коштів має від’ємне значення (табл. 2).

Автор підкреслює, що управління зовнішнім державним боргом має свої специфічні особливості, які визначаються борговою тактикою уряду в конкретний період. У дисертації проведено детальний аналіз динаміки та структури зовнішнього державного боргу України, факторів, що визначали специфіку управління ним, особливостей залучення кредитних ресурсів, в залежності від кредиторів та кредитних умов, їх позитивний на негативний вплив на економічну та боргову ситуацію в країні.

 

Таблиця 2

Динаміка державних запозичень та витрат на обслуговування державного боргу України за 1998-2001 рр. (млн. грн.)

Показники 1998 1999 2000 2001

1. Обсяги державних запозичень 11402, 2 5659, 8 2419, 1 2833, 1

2. Витрати з погашення основного державного боргу 9207, 3 3709, 1 2628, 4 2179, 7

3. Витрати на сплату відсотків та інших витрат за основним державним боргом 2423, 9 3059, 2 4568,