Управління системою вищих навчальних закладів недержавної форми власності в Україні

Аналіз вузів недержавної форми власності за кількістю контингенту засвідчує, що за цим показником навчальні заклади України подібні до недержавних навчальних закладів інших країн: загальний ліцензований обсяг коливається від 50 до 500 студентів. 29 вищих закладів освіти (серед них 15 – III-IY рівнів акредитації) мають загальний ліцензований обсяг нижчий за 100. Це так звані «малі вузи» [табл. 1].

 

Таблиця 1

Розподіл вищих навчальних закладів недержавної форми власності за ліцензованим обсягом

 

 

Питання ефективного функціонування малих вузів може бути вирішене з допомогою програми багаторівневої структурної моделі підготовки спеціалістів, що сьогодні, зважаючи на визначені у державній політиці напрями реформування вищої освіти, є особливо актуальним завданням. Це, з одного боку, дасть змогу задовольнити потреби і можливості особистості в одержанні певного освітнього та кваліфікаційного рівнів за бажанням та відповідно до її здібностей, а з іншого – сприятиме створенню гнучкої, динамічної ступеневої системи підготовки фахівців. Отже, йдеться про надання так званим «малим вузам» I чи II ступенів акредитації і права видавати диплом про вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (I рівень), бакалавра (II рівень акредитації).

Аналіз розподілу напрямків підготовки фахівців у недержавних ліцензованих вузах засвідчує, що найчастіше зустрічаються такі спеціальності, як медицина, іноземні мови, соціологія, психологія, культурологія, педагогіка. Практично кожний вуз пропонує освітні послуги у підготовці з таких спеціальностей як менеджмент, економіка, правознавство. Проте є відповідні вузи із спеціалізації яких очевидно, що при їх створенні враховувались регіональні потреби у відповідних фахівцях (Іхтіолого-рибоводчий технікум “Прима”, Рівненська область; Енергодарський технічний коледж, Запорізька область; Таврійський екологічний інститут).

Управління будь-якою галуззю базується на стабілізованій взаємодії між структурами, що входять до неї. Навчальні заклади, засновані на різних формах власності розглядаються нами як структури єдиної системи вищої освіти України, взаємодія яких і визначає ефективність управління галуззю в цілому.

Встановлено, що інтегрування недержавного сектора в традиційну систему вищої освіти відбувається шляхом зближення каналів фінансування, надання платних послуг державними навчальними закладами; створення навчальних закладів недержавної форми власності державними вузами і поєднанням, у такий спосіб, навчальних закладів різних рівнів акредитації; залучення аспірантури державних вузів до підготовки педагогічних кадрів для освітніх установ недержавної форми власності. Перспективними шляхами взаємодії двох секторів освіти є також взаємодопомога в організації навчального процесу, науково-дослідній та методичній роботі, у створенні спільних колективів для підготовки підручників.

На даному етапі розпочався процес створення аспірантур і докторантур у приватних вищих навчальних закладах. Наприклад, аспірантури відкриті у Міжрегіональній Академії управління персоналом, Вінницькому інституті регіональної економіки та управління, Українсько-фінському інституті менеджменту та бізнесу, Харківському гуманітарному університеті «Народна Українська академія». Розв’язанню кадрової проблеми цим закладам має допомагати й існуюча система аспірантури державних навчальних закладів, які мають право здійснювати підготовку науково-педагогічних кадрів для недержавних освітніх установ на основі їх планового замовлення.

Зрозуміло, що система недержавних вищих навчальних закладів в Україні, яка створила нові робочі місця для викладачів, залучає насамперед науково-педагогічні кадри державних вузів. На різних засадах у цій системі працює більше як 15 тис. спеціалістів професорсько-викладацького складу.

У дослідженні виявлені важливі проблеми системи навчальних закладів недержавної форми власності, що потребують практичного розв’язання. Вони стосуються розміщення, тематичної спрямованості, методичної роботи, кадрового потенціалу, слабкої фінансової бази приватних навчальних закладів. Завданням найближчого часу є проходження акредитації всіма закладами небюджетного фінансування для підтвердження права видавати диплом державного зразка; формування власного професорсько-викладацького складу.

Керуючись цими цілями, нами визначені основні напрямки управління, які зосереджуються на здійсненні нормативно-правової, координаційної та контрольної діяльності, створенні інформаційної бази розвитку системи, пошуку та розповсюдженні педагогічних інновацій, прогнозуванні результатів, програмно-методичному забезпеченні. У зв’язку з цим виникає питання співвідношення державних і недержавних засад в управлінні даним об’єктом, що розглядається як вияв різних організаційних форм впливу на об’єкт залежно від його ролі в соціальній системі.

Виходячи з положення, що об’єкт, який досліджується нами, як соціальна система, не може існувати поза правовим полем, яке створює держава, та керуючись принципом законності в управлінні, що передбачає не лише конкретну інформацію про об’єкт управління, але й інформацію про майбутнє об’єкта та його потенційні можливості, у дослідженні розглянуто одну з найважливіших управлінських функцій – забезпечення нормативно-законодавчою базою, що покликана регламентувати діяльність системи освіти.

Результати аналізу законів, нормативних актів та положень, інших документальних джерел України та зарубіжних країн, що обгрунтовують зміст та умови функціонування вищої школи показують, що спеціальних актів законодавства, які б визначали статус та засади функціонування навчальних закладів недержавної форми власності в Україні, ще не створено (загальна кількість проаналізованих документів – 34). Відсутність правових механізмів призводить до відсутності контролю і відповідних засобів впливу суспільства і держави на окремі приватні заклади освіти. Нами розроблені пропозиції до Закону «Про вищу освіту» та «Положення про вищий навчальний заклад недержавної форми власності», зорієнтовані на законодавче встановлення рівних правових умов для діяльності навчальних закладів незалежно від форм власності на майно, а також визначення видів вузів відповідно до Закону України «Про власність».

На базі Головного управління атестації Міністерства освіти України (відділ ліцензування вузів) та Асоціації навчальних закладів України недержавної форми власності проведено