Вдосконалення управління кадровим потенціалом інноваційної діяльності промислових підприємств

державним підприємством “Київський радіозавод” для оцінки ступеня готовності працюючих на підприємстві бути залученими до інноваційних видів діяльності та оптимізації структури першочергових інвестицій в процесі реструктуризації підприємства (акт-довідка №176-3 від 20. 02. 2001 р.) ;

у навчальному процесі, зокрема при викладанні дисциплін “Інноваційний менеджмент” та “Організаційний розвиток” на факультеті менеджменту та маркетингу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” (довідка №3001/17 від 04. 04. 2001 р.).

Апробація та впровадження результатів роботи. Основні положення та результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях та конгресах: ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність”, Київ – Трускавець, 1998; V Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність”, Трускавець, 1999; VI European Congress of Psychology, Rome, 1999; VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія управління організацією: стан та перспективи”, Трускавець, 2000; Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы управления – 2000”, Москва, 2000; Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія і практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти”, Полтава, 2000; ІІ Міжнародній конференції “Стратегічний маркетинг та інноваційний менеджмент: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців”, Київ, 2000.

Основні результати проведених досліджень і рекомендації дисертаційної роботи також доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри менеджменту Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 робіт, що відбивають основний зміст дисертації, загальний обсяг яких складає 2, 82 друкованих аркушів (особисто авторові належить 2, 66 друкованих аркушів). З них 4 – у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2, 26 друкованих аркушів (особисто авторові належить 2, 15 друкованих аркушів), 5 – в інших виданнях загальним обсягом 0, 56 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 181 найменування та 10 додатків. Повний обсяг роботи становить 196 сторінки, в тому числі список використаних джерел – 14 сторінок, додатки – 20 сторінок. Основна частина дисертації викладена на 162 сторінках і містить 16 таблиць, 11 рисунків та 14 формул.

 

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, проаналізовано стан існуючої проблеми, ступінь її опрацювання. Сформульовано мету та завдання, визначено предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значимість результатів дослідження.

У першому розділі “Аналітичні та теоретичні основи дослідження кадрового потенціалу інноваційної діяльності” досліджується роль інноваційної діяльності в забезпеченні конкурентоспроможності та економічної стабільності промислових підприємств України в сучасних економічних умовах; виділяються чинники, що стримують її розвиток на підприємствах; розглядаються характеристики та умови, що обумовлюють спроможність підприємств розробляти та впроваджувати інновації; виявляється сутність категорії “кадровий потенціал інноваційної діяльності”, а також розкриваються теоретичні основи її дослідження.

Проаналізувавши сучасні економічні тенденції, в роботі обґрунтовано, що наростаюче відставання економічних та соціальних показників України від більшості країн світу обумовлює пріоритетність інноваційного шляху розвитку країни.

Тенденції сучасної економіки сприяли підвищенню інтересу до інноваційної діяльності з боку теоретиків і практиків менеджменту. В роботі на основі аналізу літературних джерел сформульовано висновок про те, що зараз можна говорити про початок у нашій країні третього періоду розвитку інноваційної сфери, для якого характерним є активне вивчення й освоєння досвіду країн із розвиненою ринковою економікою з обов’язковою адаптацією до умов України, а також розвинення вітчизняної науки та практики з урахуванням минулих досягнень, традицій і особливостей.

Стратегічний менеджмент підприємств кінця 90-х років – це менеджмент в умовах невизначеності і динамічності зовнішнього середовища. Отже, вітчизняні підприємства, будучи залученими до системи світового господарства, повинні бути спроможними чітко реагувати на вплив факторів економічного середовища, які, в свою чергу, викликають гостру необхідність активізації і підвищення ефективності інноваційної діяльності на них. Здійснений у роботі аналіз інноваційних процесів в промисловості дозволив виділити такі фактори, що були згруповані у дві групи. Перша група – фактори, обумовлені впливом міжнародного економічного середовища: глобалізація економіки, гіперконкуренція, зміна статусу споживачів, розвиток нових форм міжнародної кооперації, підвищення цін на сировину і матеріали, скорочення життєвого циклу продуктів і технологій. Друга група – фактори, обумовлені впливом вітчизняного економічного середовища: скорочення обсягу промислового виробництва; моральне старіння і фізичний знос основних засобів промисловості; зниження рівня продуктивності праці в більшості галузей; труднощі в одержанні коштів на здійснення фундаментальних та прикладних досліджень і розробок.

Однак, незважаючи на підвищену увагу до проблем ефективності інноваційної діяльності, її стан залишається незадовільним. Здійснений аналіз статистичних даних засвідчив, що з кожним роком продовжується погіршення показників інноваційної діяльності промислових підприємств. Дослідивши причини кризи інноваційної діяльності, нами були виділені й узагальнені чинники, що стримують інноваційну діяльність підприємств, які умовно об’єднані в такі групи: техніко-економічні, інформаційні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, кадрові.

Далі в роботі зроблено висновок про те, що одна з основних причин незадовільного стану інноваційної діяльності в промисловості полягає в нерозвиненості інноваційного потенціалу підприємств, що обумовлює їх несприйнятливість до інновацій. Інноваційний потенціал може трактуватися як сукупність наявних для здійснення інноваційної діяльності ресурсів у сполученні з умовами їх використання. Отже, він може розглядатися як характеристика спроможності підприємства розробляти та впроваджувати інновації у відповідності з необхідними якісними стандартами з метою адаптації до змін у зовнішньому середовищі. Узагальнивши підходи різних дослідників