Вербальний компонент традиційного поховального обряду в Поліських говорах

Робота апробована в доповідях на ХV, ХVІ, ХVІІ республіканських діалектологічних нарадах (Житомир, 1983, 1990; Київ, 1997), на ІІІ міжреспубліканській діалектологічній конференції (Гомель, 1985), на всесоюзних конференціях (Москва, 1985; Харків, 1991), на засіданні кафедри української мови Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. 

Результати дослідження відбито в дев’яти публікаціях. 

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, розділів “Традиційний поховальний обряд як об'єкт етнографічного та лінгвістичного дослідження”, “Вербальна репрезентація поліського поховального обряду”, “Просторова варіантність поліського поховального обряду”, висновків, списку використаних джерел (36 одиниць) та літератури (238 одиниць), додатків, які включають список обстежених населених пунктів Полісся, “Атлас поліського поховального обряду” з 248 карт та коментарів до них, некартографовані матеріали. Повний обсяг дисертації – 673 сторінки. 

 

 

У вступі визначено об’єкт дослідження, його місце в системі досліджень слов’янських старожитностей та поліської культури, обґрунтовано актуальність і наукову новизну теми, сформульовано мету і завдання роботи, теоретичне й практичне її значення, окреслено джерела дослідження. 

Перший розділ “Традиційний поховальний обряд як об'єкт етнографічного та лінгвістичного дослідження” складається з трьох підрозділів: 1) “Історіографія дослідження східнослов'янського поховального обряду”, 2) “Вербальний компонент традиційного поховального обряду як об'єкт лінгвістичного вивчення. Прийоми і методи”, 3) “Структура, історичні корені традиційного поховального обряду”. 

У першому підрозділі подано огляд праць, у яких наявні записи й дослідження східнослов’янського та варіантів українського поховального обряду (праці В. Гнатюка, З. Кузелі, І. Біньковського, П. Чубинського, Б. Грінченка, М. Максимовича, М. Сумцова, І. Свєнціцького, Х. Ящуржинського, Л. Ленчевського, Ю. Кміта, М. Драгоманова, Ф. Колесси, І. Франка, І. Абрамова, О. Малинки, П. Іванова та ін.). Спроби різнопланового аналізу слов’янського поховального обряду та окремих його елементів подано в працях О. Котляревського, О. Афанасьєва, О. Потебні, Д. Анучина, Д. Зеленіна, П. Богатирьова та ін. Дослідженню комплексу чи окремих ритуалів, пов’язаних з похованням та поминанням померлих, присвячено праці Н. Велецької, О. Сєдакової, М. Толстого, С. Толстої та ін. Проте часто нові дослідження ґрунтуються переважно на старих етнографічних та фольклорних джерелах, на окремих, часто фрагментарних описах к. ХІХ – поч. ХХ ст., серед яких навіть найповніші записи не задовольняють сучасних вимог через безсистемність, випущення фрагментів обряду; до того ж записи не охоплюють усієї етнічної української території, іноді не мають локалізації. Часто записи зроблено російською мовою, в кращому випадку – українською літературною, і лише іноді – зі збереженням особливостей говірки. І якщо в мовознавстві вже існує уявлення про діалектний слов'янський ландшафт, то у сфері традиційної духовної культури дослідники не мають інформації про ареальну характеристику цих явищ. 

У другому підрозділі визначено основний об'єкт дослідження – номінація поліського поховального обряду як один із блоків метамови традиційної народної культури; в поняття поховальний обряд як об’єкт дослідження в широкому розумінні включено не лише ритуально оформлений акт поховання померлої людини, а й тривалий у часі ряд ритуальних і магічних дій від прогнозування смерті до поховання й виявлення почестей померлому до, під час і після поховання. 

У підрозділі також окреслено основні методи дослідження – описовий та лінгвогеографічний. У ньому зазначено, що наука про слов'янські язичницькі старожитності значно розширила можливості зіставного вивчення слов'янської культурної традиції в межах індоєвропейської міфології та культури завдяки новим, досконалішим методам внутрішньої й зовнішньої реконструкції та інтерпретації мовних, етнографічних і фольклорних фактів і суттєво змістила центр уваги з писемних джерел на свідчення діалектів і народної культурної традиції. У межах цього напрямку назріла потреба в синтезі лінгвістичних та етнографічних свідчень, що є предметом етнолінгвістики. В основі етнолінгвістичного підходу до вивчення культурних явищ є розгляд усякої конкретної реалізації моделі світу як тексту, в якому термінологія цих явищ певним чином співвіднесена з іншими семіотичними елементами культури – акціональними, предметними, персонажними тощо. 

Обряд є однією з форм людської поведінки, в яких реалізована модель світу, а тому його обґрунтовано розглядають як текст. Обрядовий текст складніший від власне мовного, оскільки становить єдність вербального, реального та акціонального планів. Цю єдність зміцнює синонімічність знаків, представлених у ритуалі в різних формах – ритуального слова, ритуальної речі, ритуального акту. 

Тож дослідження лексики обряду неможливе без урахування семантики позамовних систем. Синонімічність чи ізосемічність різнопланових одиниць обрядового тексту зумовлена спільністю наскрізних семантичних ознак, тем, мотивів, що проходять через увесь дійовий і предметний склад обряду, формують його текст як цілість. Як елементи плану змісту ці ознаки (теми, мотиви) формують типи називання обрядової реальності. Отже, номінація обрядової реальності, що має переважно субститутивний характер, репрезентує план змісту поховального обряду, тобто певні міфологічні уявлення, що формують обрядовий текст. Принцип ізосемії, синонімії одиниць лексичного, акціонального та реального планів обряду зумовлює постійне залучення відповідних явищ інших планів при розгляді факту одного з них. 

У третьому підрозділі визначено основні компоненти поховального обряду як семіотичної цілості. 

Другий розділ “Вербальна репрезентація поліського поховального обряду” складається з вісімнадцяти підрозділів. В основу структурної схеми розділу покладено сюжетну послідовність поховального обряду; поділ на підрозділи переважно зумовлений елементами обряду. 

Виникнення поховань взагалі і поховального обряду як складного комплексу ритуально-магічних актів було зумовлене не