Внутрішній та міжнародний аспекти легітимації Радянської влади в Україні в 1917 – 1922 рр.

У підрозділі 1. 1. «Теоретико-методологічні засади дослідження» дається визначення суті та змісту ключових понять з теми і окреслюються основні концептуальні та методологічні підходи до вивчення процесу легітимації влади. Визначення дефініцій «легітимність», «легальність» і «легітимація» сприяло обґрунтуванню необхідності проведення історико-правового дослідження процесу легітимації радянської влади в Україні. Встановлено, що легітимність – одне з найважливіших і водночас найбільш складних правових понять, яке розкриває сутність державної влади, є предметом наукових інтересів щонайменше таких наук, як юриспруденція, політологія, соціологія, філософія.

Найпоширенішою концептуальною основою для розуміння проблеми легітимності державної влади є теоретична модель, розроблена М. Вебером. Він першим відмовився від суто юридичного підходу до вивчення влади та ототожнення її виключно із сукупністю державно-правових інституцій, запропонувавши нову – соціологічну – парадигму інтерпретації політичних процесів та феномену володарювання. Під впливом його ідей на початку ХХ ст. у науковому обігу з’являється термін «легітимність», багатоаспектний зміст якого поступово конкретизується як позитивна оцінка влади з боку населення, визнання управлінських повноважень та згода підкорятися відповідним рішенням. Саме «мотиви покірності» й складають основний зміст «легітимності», звідси – «легітимація» – процес (процедура) набуття владою суспільного виправдання або визнання.

Необхідною та важливою передумовою повного і об’єктивного висвітлення проблеми становлення та функціонування радянської влади та її інституцій в Україні в контексті набуття ними легітимного статусу є використання сучасного теоретико-методологічного інструментарію дослідження. При вивченні історії держави і права 1917-22 рр., дослідженні процесу становлення радянської влади в Україні використано теорії тоталітаризму і модернізації, що дають змогу зрозуміти і, принаймні, частково пояснити виникнення феномену радянської державності, за фасадом якої приховувалась диктатура більшовицької партії. Осягнути причини утвердження та зміцнення радянської влади допомагає вивчення «історії знизу» або соціальної історії.

Методологічною основою дисертації є головні методологічні принципи історичного пізнання – об’єктивність та історизм. Їх застосування потребувало від автора звернення як до загальнонаукових (історичного, логічного, індукції, аналізу, синтезу) та спеціально-історичних (генетичного, порівняльно-історичного, ретроспективного, типологічного, хронології), так і міждисциплінарних методів (структурно-системного, статистичного) дослідження.

Щодо легітимаційних процесів, то вони піддавалися аналізові і в контексті методології, запропонованої М. Вебером, і з залученням міждисциплінарних комунікативних підходів, що дало можливість виявити додаткові характеристики феномена легітимації, інтерпретувати його в контексті зв’язків і відносин, характерних для тогочасного суспільства.

Застосування діалектичного методу дозволило встановити особливості становлення радянських органів влади в Україні в досліджуваний період. Історичний метод використано при аналізі процесу встановлення радянської влади в Україні. Історико-правовий метод дозволив виявити сутність і призначення органів влади та управління УСРР, що діяли у грудні 1917 – грудні 1922 рр. ; формально-юридичний – дослідити правові акти, які діяли в УСРР.

Підрозділ 1. 2. «Історіографія та джерельна база роботи» присвячений аналізу стану вивчення теми легітимації радянської влади в Україні та її джерельної бази. Досліджуючи проблему становлення радянської влади в Україні 1917-1922 рр. дисертант врахував науковий доробок вітчизняних і зарубіжних істориків права, істориків, філософів, політологів.

Першими історіографами предмета нашого дослідження виступили безпосередні й провідні учасники подій, що сприяли утвердженню диктатури більшовицької партії на українських теренах – керівник жовтневого перевороту в Петрограді Л. Троцький та голова уряду УСРР у 1919-1923 рр. Х. Раковський. Аналізуючи процес становлення і розвитку партійно-державного апарату СРСР вони дійшли висновку, що диктатура пролетаріату трансформувалася в диктатуру партійного апарату. У 1920-ті – на початку 1930-х рр. вийшли друком декілька праць, які допомагають сучасному досліднику простежити за процесом більшовизації владних структур УСРР.

З початку 1930-х років у літературі повністю утвердилась безальтернативна версія процесу встановлення радянської влади в Україні як явища добровільного і прогресивного. І лише в добу хрущовської «відлиги» другої половини 1950-х – початку 1960-х рр. з’являються роботи, автори яких прагнуть об’єктивно дослідити окремі аспекти проблеми становлення радянської влади в Україні і функціонування владних структур, покликаних легітимізувати владу рад всередині країни і за її межами. Серед них – праці українських радянських правознавців та істориків Б. Бабія, А. Дубровіної, В. Кульчицького, Л. Потарикіної, І. Рибалки, П. Тригуба, А. Міщенка тощо. В них міститься багатий фактичний матеріал, статистичні дані, які є корисними для нових досліджень. Натомість поза увагою дослідників лишилося питання, ким і якими методами встановлювалася радянська влада в Україні. Автори оминули проблему легітимності встановлення радянської влади в Україні, її генези, участі українського народу в цьому процесі, вирішальної ролі в ньому зовнішніх сил.

Значну увагу дослідники цього періоду приділили проблемі міжнародної правосуб’єктності радянської України до і після створення СРСР у 1922 р. Відповідаючи на питання щодо міжнародної правосуб’єктності радянської України відомий юрист-міжнародник В. Василенко стверджував, що аналіз державно-правового та міжнародно-правового статусу УСРР у 1917-1922 рр. і основних способів та форм її участі у міжнародному спілкуванні переконливо свідчить про те, що УСРР цієї доби була повноправним суб’єктом міжнародного права.

Інший підхід до висвітлення проблеми встановлення радянської влади в Україні застосували дослідники української діаспори. Найбільш грунтовними з-поміж них за своїм об’єктивним аналізом і глибиною є праці К. Кононенка, М. Стахіва і О. Юрченка. Їх автори першими зробили спробу провести історико-правовий аналіз встановлення радянської