Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

Потрібно відмітити, що податкову політику останніх років в Україні спрямовано на збільшення частки непрямих податків, що мають переважно фіскальну спрямованість, оскільки оподатковують споживання, яке порівняно з прибутками підприємств і доходами громадян є більш сталим і менш гнучким. Вони є джерелом інфляційних процесів та мають регресивний характер, оскільки істотно впливають на ціноутворення і лягають важким тягарем на бідні і соціально незахищені верстви населення. Однак непрямі податки мають і певні переваги: регулярність і швидкість надходжень до бюджету, стримуючий вплив на споживання товарів шкідливих для здоровя, прозорість механізму визначення податкових зобовязань. Від цих податків важче ухилятися і їх легко можна контролювати, наприклад, за допомогою реєстраторів розрахункових операцій.

Для нинішньої податкової системи характерна значна частка соціальних податків, які обчислюються у відсотках від заробітної плати і відносяться на собівартість продукції (фонди: пенсійний, страховий, зайнятості, страхування від нещасних випадків). Про масштаби приховування доходів свідчить порівняння кількості громадян, зайнятих у сфері торгівлі і громадського харчування, і частки сплачуваних ними податків.

Спостерігається значна диспропорція нарахувань податку з доходів фізичних осіб на заробітну плату одного працівника, зайнятого у сфері торгівлі і громадського харчування, порівняно з працівником соціальної сфери, що фінансується з бюджету (вчителів, лікарів).

Гострою залишається проблема сплати податків, зростає податкова заборгованість, значною залишається кількість податкових пільг. Згідно з діючим податковим законодавством в Україні передбачено наступні види пільг:

• встановлення неоподатковуваного мінімуму;
• вилучення певних елементів обєкта оподаткування;
• звільнення від оподаткування окремих осіб або категорій платників податків;
• зменшення податкових ставок;
• застосування цільових податкових пільг та ін.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду часу, – як правило року. ВВП, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. Номінальний ВВП одночасно віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їхніх цін. Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін. Часто буває так, що фізичний обсяг ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін. Проте рівень життя людей насамперед залежить від кількості вироблених і спожитих товарів та послуг, тому макроекономіка досліджує динаміку фізичного обсягу ВВП, тобто зміни в кількості виготовленої вітчизняною економікою продукції. З цією метою обчислюють реальний ВВП, – ВВП, обчислений у постійних цінах. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже й про стан справ в економіці країни.

Також, серед основних макроекономічних показників можна виділити чистий внутрішній продукт (ЧВП) – це валовий внутрішній продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахунь. Він вимірює загальний обсяг продукції, який уся економіка – домогосподарства, фірми, уряд та іноземці – може спожити, не погіршуючи виробничих можливостей наступних років.

Отже, на сьогоднішній день економічний та соціальний стан є нестійким, про що свідчить наявність в податковій системі України різноманітність пільг, якими з одного боку намагаються зрівняти нерівність між різними верствами населення, а з іншого, ситуація навпаки загострюється через необхідність формування коштів під такі пільги. Значний рівень частки соціальних податків призводить до значного податкового навантаження на не захищенні верстви населення, що створює появу нових пільг. Така податкова політика призводить до дефіциту бюджету та необхідності залучення нових коштів у вигляді податків та зборів. Вплив не прямих податків на соціальну та економічну стабільність полягає в ціноутворенні, що теж спричиняє податковий тягар на населення.

 

 

Наукове забезпечення побудови податкової системи, крім дослідження сутності, функцій податків, передбачає визначення принципів, на яких має будуватись механізм реалізації податкової політики. Класичні принципи побудови податкової системи, що не втратили своєї актуальності й до нашого часу, розроблено А. Смітом. Цей напрям економічної думки було поглиблено А. Вагнером, який вперше визначив сукупність податків як систему, що має відповідати принципам достатності та еластичності. В основу побудови податкової системи України покладено економічні, юридичні й організаційні принципи.

Так, економічні принципи обєднують: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, рівнозначність і пропорційність, соціальну справедливість та економічну обґрунтованість. Принцип стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності передбачає введення пільг щодо оподаткування.

Прямі податки орієнтовані на обкладання доходів підприємництва чи населення, а непрямі – спрямовані на кінцеве споживання.

Податкова політика розробляється на різних рівнях управління – від державного управління до управління підприємством, фірмою.

При впровадженні податкової політики держава обов'язково враховує такі принципи:

Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням