Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

= A1 * T * B (2. 8)

де Y – загальна величина податкових надходжень;

А1 – коефіцієнт регресії, який характеризує рівень залежності податкових надходжень від норми оподаткування;

Т – рівень оподаткування в державі;

В – величина ВВП.

При нульовому рівні оподаткування – податкові надходження будуть відсутні. При збільшенні норми оподаткування – податкові надходження до бюджету будуть збільшуватись, хоча темпи зросту податкових надходжень будуть повільнішими, ніж темпи росту норми оподаткування. Але процес цей повинен проходити не хаотично та спонтанно, а відповідно до критеріїв економічної ефективності та соціальної справедливості.

Математична функція залежності критерію економічної ефективності від рівня оподаткування має вигляд:

ЧД = (ВД – ВД * А2) /Т (2. 9)

де ЧД – величина чистого доходу;

А2 – коефіцієнт залежності чистого доходу від рівня оподаткування;

Т – рівень оподаткування;

ВД – величина валових доходів.

Суть критерію соціальної справедливості щодо встановлення рівня оподаткування необхідно розуміти в двох аспектах:

• скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків та податкових платежів;
• повернення частини номінальних доходів до конкретних платників, перерозподілених з допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров'я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).

Перший аспект критерію соціальної справедливості відображається такою функціональною залежністю

РД = НД – А3*Т * БО (2. 10)

де РД – реальні доходи платників податків;

НД – номінальні доходи платників податків;

А3 – коефіцієнт залежності величини реальних доходів платників податків від рівня оподаткування;

Т – рівень оподаткування;

БО – база оподаткування.

Другий аспект критерію соціальної справедливості відображається такою функціональною залежністю

СБ = Т*А4*ПН,

де СБ – фінансовані з бюджету суспільні блага та трансфертні платежі;

Т – рівень оподаткування;

А4 – коефіцієнт залежності величини суспільних благ від норми оподаткування;

ПН – податкові надходження.

Отже, податкову політику держави характеризують такі показники: частка податкових надходжень до бюджету у ВВП, частка податкових виплат підприємства в загальній сумі прибутку, частка податкових виплат підприємства в об'ємі реалізації, залежність між нормою оподаткування і величиною податкових надходжень, залежність критерію економічної ефективності від рівня оподаткування та інші.

 

Однією з найсуттєвіших і водночас складних проблем сучасної української економіки є вдосконалення взаємовідносин між платниками податку та державою. Це зумовлено тим, що зовсім іншими стали мета підприємництва, засоби її досягнення, економічна основа суспільства. Податки в умовах ринкової економіки повинні використовуватися не тільки як джерело одержання доходів бюджету, а й як важливий інструмент фінансового регулювання економіки.

Зростає значення ефективних управлінських рішень у сфері оподаткування, підвищується відповідальність за їх соціально-економічні наслідки. Реформування податкової системи повинне проводитися згідно з пріоритетами державної політики щодо соціально-економічного розвитку, сприяти сталому економічному зростанню шляхом лібералізації податкової системи на основі виваженої політики, забезпечувати достатній обсяг сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, встановити ліберальне ставлення до платників, які сумлінно виконують свої податкові зобовязання, і посилити відповідальність за несплату податків [29].

Незважаючи на те, що проблема податкового регулювання активно обговорюється вітчизняною науковою спільнотою практично впродовж усіх років незалежності, окремі її аспекти до кінця не зясовані. Для забезпечення розвитку економіки України, пожвавлення підприємницької діяльності необхідно створити податкову систему, яка поряд із забезпеченням державних доходів буде спроможною ефективно здійснювати регулюючу функцію.

Запровадження спеціальних інструментів податкового регулювання, покликаних стимулювати підприємницьку діяльність, доцільне лише у контексті загального реформування податкової системи країни.

Що ж стосується розбудови інституційних структур, то це:

по-перше надзвичайно складний та повільний процес;

по-друге, не виправдалися сподівання, що в міру зміцнення й розширення ринкових відносин суспільно-економічна субстанція податку та оподаткування в цілому набудуть рис досконалості згідно з притаманною ринку спонтанною самоорганізацією;

по-третє, переважання (яке домінує й сьогодні) правового, а в деяких випадках навіть процесуального бачення шляхів подолання кризового стану над поступовою й наукововиваженою розбудовою інституту податкової політики.

Хоча сьогодні правова база залишається вкрай недосконалою, проте обмеження проблеми прийняттям нових або внесенням змін до чинних законів не сприяє її вирішенню. Критично важливою є розбудова такої інституційної структури, яка здатна обєднати соціально-філософські, економічні та правові аспекти податкового регулювання.

Незважаючи на достатню теоретичну розробленість питань щодо запровадження інструментів податкового регулювання, а також досвід їх ефективного застосування у багатьох країнах світу, в Україні й досі не використовуються дієві інструменти податкового впливу на підприємницьку діяльність.

Існуючі регулюючі податкові інструменти є недостатньо ефективними, не сприятимуть збільшенню фінансових можливостей господарюючих субєктів у процесах відтворення капіталу, а тому потребують удосконалення.

Податкова система України характеризується низкою особливостей, які відрізняють її від податкових систем розвинених країн. До них належать:

• існування двох підсистем оподаткування – стандартної і спрощеної, що порушує цілісність податкової системи;
• значна нерівномірність розподілу