Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

Оподаткування доходів повинно носити одноразовий характер

Обов'язковість сплати податків.

Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки.

Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптуватися до змін суспільно-політичних і економічних умов.

Податкова система повинна забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

В Україні передбачено:

Загальнодержавні податки:

• податок на прибуток підприємств
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на додану вартість;
• акцизний податок;
• екологічний податок;
• плата за користування надрами;
• плата за землю;
• плата за землю (фізичні особи) ;
• фіксований сільськогосподарський податок;
• мито.

Загальнодержавні збори:

• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
• збір за користування радіочастотним ресурсом України;
• збір за спеціальне використання води;
• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;
• плата за використання інших природних ресурсів.

Крім загальнодержавних податків та зборів податкова система України передбачає місцеві податки та збори. Головним органом який здійснює податкову діяльність в Україні та контроль за її виконання фізичними та юридичними особами України є Державна податкова служба України.

Отже, на механізм реалізації податкової політики вливають юридичні, економічні та організаційні принципи. Вона формується на всіх рівнях управління від держави до підприємства, та повинна бути гнучкою та адаптивною до змін суспільно-політичних і економічних умов. В Україні діють загальнодержавні та місцеві податки і збори.

 

 

Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження (тиску) на платника податків. Для його вимірювання використовують декілька показників.

Так, на макрорівні податковий тиск визначає частка податкових надходжень до бюджету (Пн) у ВВП:

Пн = ПБ/ВВП * 100% (2. 1)

де ПБ – податкові надходження до бюджету;

ВВП – валовий внутрішній продукт.

При характеристиці податкового навантаження на підприємстві використовують такі показники:

частку податкових виплат підприємства (Ппп) в загальній сумі прибутку:

Ппп = ПВ/БП * 100% (2. 2)

де ПВ – податкові виплати підприємства;

БП – прибуток підприємства;

частку податкових виплат підприємства (Ппр) в об'ємі реалізації:

Ппр = ПВ/Ор * 100% (2. 3)

де Ор – об'єм реалізації підприємства.

Податкове навантаження на загальнодержавному рівні показує, яка частина виробленого суспільством продукту перерозподіляються через бюджет.

Податкове навантаження в країнах – членах Організації Економічної Співдружності і розвитку коливається від 25% (у Швеції) до 30% (у Туреччині). В основній групі країн воно становить 40-45%.

Розглянемо сукупність показників, які характеризують зменшення податкового навантаження на підприємство внаслідок впровадження на ньому податкового планування. Такими показниками є:

. Абсолютне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час – місяць, квартал, рік (DПа) :

DПа = П1-П0 (2. 4)

податковий політика економіка законодавство

де П0, П1 – загальна сума податків, що їх сплачує підприємство, відповідно, в базовому та звітному (чи плановому) періоді, грн.

2. Відносне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час (АПв) :

DПа = (П0: П1) *100 (2. 5)

На відміну від абсолютного зменшення податкових платежів, відносне їх зменшення дає змогу врахувати вплив на зміну податкових платежів підприємства зміни обсягів реалізації продукції, адже більшість податків змінюється пропорційно до обсягу реалізації чи інших показників, пов'язаних з ним. Ці два показники, що використовуються як під час аналізу, так і при плануванні, можуть диференціюватися за видами податків, видами продукції, виробництв чи за окремими структурними підрозділами.

Коефіцієнт використання податкових пільг (Кпп) :

Кпп = З: П (2. 6)

де З – сума податкових пільг, які підприємство використовує згідно з чинним законодавством за певний час, грн;

П – загальна сума податкових платежів підприємства за цей час, грн.

Коефіцієнт ефективності податкової політики підприємства (Кепп) :

Кепп = Еп: По (2. 7)

де Еп – економія податкових платежів завдяки податковому плануванню в певному періоді, грн;

П0 – сума податкових платежів у базовому періоді, грн.

За інтерпретацією італійського економіста Парето, оптимальною вважається будь-яка дія, що приносить користь принаймні одній особі, не погіршуючи грошово-майнового стану чи добробуту когось іншого. Інакше кажучи, будь-які зміни в оподаткуванні будуть суспільно корисними і виправданими, якщо вони нікому не завдають збитків і при цьому приносять декому користь.

Досягнення «оптимуму Парето» в оподаткуванні потрібно розуміти як забезпечення фіскальних інтересів держави без погіршення економічної ефективності діяльності платників податків, без погіршення фіскальних інтересів держави і послаблення соціального захисту громадян-виборців. Досягти цього можна за умови наукового поєднання таких критеріїв:

• критерій фіскальної достатності (інтереси держави) ;
• критерій економічної ефективності (інтереси платників податків) ;
• критерій соціальної справедливості (інтереси громадян-виборців) ;
• критерій стабільності;
• критерій гнучкості.

Критерій фіскальної достатності зводиться до того, що, проводячи податкову політику, необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка є