Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розвязанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик. Часто це призводить до порушення окремих, навіть загальновизнаних принципів фіскальної політики – таких, наприклад, як справедливість, стабільність. Останнього принципу можна і слід дотримуватися тільки певний період часу і відповідно до умов, що склалися в економіці. Для прикладу можна навести сучасну позицію міністра фінансів Німеччини Х. Ейхеля, який заявив, що «... стабільність не є пріоритетом, нам потрібне зростання». У даному випадку йшлося саме про фіскальну стабільність.

Нині можна стверджувати, що головні проблеми етапу становлення бюджетної та податкової систем України і вирішення завдань фінансової стабілізації для виходу економіки з кризи були певною мірою розвязані, оскільки інфляція як основний показник фінансової нестабільності увійшла сьогодні в межі контрольованості.

Але слід зауважити, що економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою зростання інфляції й фінансової нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку.

Недосконалість і нестабільність податкового законодавства сприяє розширенню впливу на цей процес політичних, корпоративних та інших факторів. Крім того, при формуванні видаткової частини бюджету нерідко приймаються популістські рішення, які вимагають відповідних джерел фінансування.

У цих суперечностях криються витоки таких явищ, як:

• неузгодженість податкової і бюджетної політик;
• прагнення парламентських комітетів завищувати планові показники доходів бюджету, а уряду – їх занижувати;
• перевищення державними зобовязаннями, що випливають із чинного законодавства, фінансових можливостей економіки;
• ухвалення рішень щодо зниження податкових ставок і гальмування ухвалення рішення з розширення податкової бази, необхідного для збереження рівня бюджетних надходжень на незмінному рівні; ланцюгова реакція боротьби за податкові пільги і преференції і, як наслідок, – загострення корупції; вибір податкових пільг, що підлягатимуть першочерговому скасуванню, залежно не від їх соціально-економічної значущості, а від міцності позицій тієї групи депутатів, які лобіюють у парламенті інтереси певної категорії платників.

Отже, головними проблемами ефективності податкової політики в Україні є: відсутність в Україні дієвих регулюючих податкових інструментів, переважання прийняття рішень згідно з інтересами окремих категорій платників, а не соціально-економічних факторів, неузгодженість податкової і бюджетної політик, високий рівень податкової заборгованості в країні, значна нерівномірність розподілу податкового тягаря внаслідок масштабного ухиляння від сплати податків та наявності податкових пільг та інші.

 

 

 

Великий резонанс у суспільстві викликало прийняття Податкового кодексу України, і це зрозуміло – адже вперше в історії нашої держави всі нормативні акти, що регулюють сплату до бюджету податків та зборів, зібрано в єдиному документі.

Порівняння видів податків і зборів, встановлених законодавством України чинним до 01. 01. 2011р. та Податковим кодексом України, чинним з 01. 01. 2011р. наведено в додатку А.

Найбільшою новацією Податкового кодексу стала реформа податку на прибуток. Зміни стосуються не лише ставки податку, а й порядку його адміністрування. З одного боку, він знижує фіскальний тиск на підприємства та зменшує витрати на ведення податкового обліку. З іншого – дозволяє уряду перекрити найбільш поширені схеми мінімізації оподаткування.

Розділ ІІІ Податкового кодексу, що регулює оподаткування податком на прибуток, набуває чинності з 1 квітня 2011 року. Прогресивним є поступове зменшення номінальної ставки податку на прибуток від 25% в 2010 році до 16% в 2014 році.

Податковий кодекс передбачає значні зміни в методиці обліку доходів та витрат, що призведе до зближення податкового і бухгалтерського обліку. Термінологія кодексу багато в чому повторює термінологію бухгалтерського обліку. Зокрема поняття «валові доходи» і «валові витрати», замінюють на «доходи» і «витрати», «операційні витрати», «Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг» тощо. Ще один із основних податків для держави є податок на додану вартість. Нормативному регулюванню цього податку присвячений V розділ Податкового кодексу.

Паралельно з введенням в дію податкового кодексу, щодо податку на додану вартість ДПА затвердила ряд наказів:

-Наказ ДПА «Порядок ведення податкової накладної» від 21. 12. 2010 р. №969;

Наказ ДПА «Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» 24. 12. 2010 р. № 1002;

Наказ ДПА «Порядок введення єдиного реєстру податкових накладних» від 29. 12. 2010 № 1246

З 1 січня 2011 року набирав чинності Розділ IV Податкового кодексу України, яким необхідно керуватись субєктам господарювання при справлянні податку на доходи фізичних осіб. Слід зазначити, що базова ставка податку залишилась без змін і складає 15%. Якщо, загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року,