Вплив способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту

З глибиною (20 – 40 см) їх вміст не варіює. Слід звернути увагу, що аналогічна ситуація виникає з фракцією розміром 1 – 3 мм (агрономічно цінні). Дещо інша картина вимальовується із меншою фракцією розміром менше 1 – 0, 25 мм. Так, в орному шарі ґрунту (0 – 20 см) їх вміст становить 22, 1%. У більш глибоких шарах ґрунту (20 – 40 см) відсоток зменшується на 0, 9%. При цьому, майже ідентична ситуація виникла і із дрібною фракцією розміром менше 0, 25 мм.

У той же час, практично аналогічна картина вимальовується з перепорозділом водотривких агрегатів на варіанті диференційованого обробітку у порівнянні з безполицевим обробітком.

«Мокре» просіювання чорноземів типових показує, що при оранці на 25-27 см (контроль) в орному шарі ґрунту (0 – 20 см) кількість водотривких агрегатів більше 3 мм становить 19, 1%. З глибиною їх уміст практично не змінюється. У той же час, з діаграми витікає, аналогічна ситуація, щодо вмісту водотривких агрегатів фракцій розміром 1 – 3 мм (агромічно цінні) та з дрібними фракціями.

Треба звернути увагу на те, що наприкінці вегетації ми не відстежили особливої диференціації в кількості водотривких агрегатів різних фракцій в умовах всіх досліджуваних способах обробітку.

Разом із тим, результати розрахунку коефіцієнта водотривкості чорноземів типових показали, що він має приблизно однакові значення в умовах всіх обробітків. Так, в період 3х-5ти литочків в шарі ґрунту 0-20 см диференційованого (ДМТ-4) обробітку коефіцієнт структурності становить 0, 8, не значно нижче в ґрунті при оранці (0, 7). Однак, вже в середині і в кінці вегетації значення їх вирівнюються. Аналогічна ситуація спостерігається і по решті варіантів. Майже ідентична тенденція зберігається і в більш глибоких шарах ґрунту.

 

Щільністю ґрунту називають масу одиниці її обсягу в природному складанні. Від неї залежить водно-повітряні, теплові та біологічні властивості. В даний час в сільському господарстві обробка розглядається насамперед з точки зору регулювання щільності ґрунту. Удосконалення прийомів оброб ітку неможливо без знань величин оптимальної і рівноважної щільності грунту. Занадто пухкий грунт або щільний грунт являється несприятливим для росту і розвитку культурних рослин, що призводить до того, що в щільному грунті спостерігається нестача кисню і надлишок вуглекислого газу, погіршення її водопроникності, водного режиму і великий опір зростанню коренів рослин. У пухкому грунті відбувається зменшення концентрації вологи і їжі, посилена витрата води на непродуктивне випаровування, пошкодження кореневої системи рослин через природний процес її ущільнення і осідання. З цих причин щільність грунту є однією з основ теорії й обробітку. [25, 17, 53] Численними експериментальними роботами встановлено, що всі сільськогосподарські культури мають відмінності в параметрах оптимальної щільності, при якій створюються найкращі умови для зростання, розвитку та формування врожаю. [43, 28, 31] На їхню думку існує рівноважна щільність, до якої грунт здатний ущільнюватися і оптимальна для життя і високої продуктивності рослин. Якщо їх значення близькі, переущільнення грунту не небезпечно для рослин. При тривалому застосуванні плоскорізного обробітку спостерігається помітне збільшення щільності складення грунту, особливо в шарах глибше 0-10 см. [48]

При підвищенні або зниженні об'ємної маси (щільності ґрунту) на 0, 1-0, 2 г/см3 у порівнянні з оптимумом, урожай знижується, а при значному ущільненні різко падає. При підвищенні щільності вилуженого чорнозему на 0, 1 г/см3 зниження врожаю зернових колосових культур становить 15%, а на 0, 2 г/см3 – 50%. [15] Зіставляючи середні показники щільності складення грунту за весь вегетаційний період для шару 0-30 см. Рябов зі співавторами констатують, що вона мало відрізняється за варіантами диференційованого і безполицевого обробітку. [16]

Однак, в окремі фази розвитку рослин щільність грунту залежить від способу обробітку. Поверхневий обробіток знижує щільність верхнього 0-10 см шару, а відвальна оранка – нижньої частини орного шару.

Найбільша щільність складання орного шару грунту під соєю на чорноземі типовому малогумусного важкосуглинистому спостерігалася у варіантах з плоскорізним обробітком на глибину 10-11 см і дисковим оброб ітком на глибину 10-11 см (відповідно 1, 26 і 1, 29 г/см3 у фазі кущіння ячменю; 1, 25 і 1, 28 г/см3 перед його прибиранням, проти 1, 19 і 1, 15 г/см3 по оранці). Комбінований обробіток в сівозміні сприяв зменшенню щільності складення грунту в порівнянні з її величиною по постійним дрібним оброб іткам (1, 25 г/см3 проти 1, 26 і 1, 29 г/см3 перед збиранням. [15, 27]

Дослідження, проведені в польовій сівозміні з горохо-вівсяною сумішшю на сірих лісових грунтах також виявили тенденцію до збільшення щільності ґрунту при дрібних обробітках в шарах грунту 10-20 і 20-30 см.

За даними на чорноземі звичайному малогумусному важкосуглинковому на лесовидних суглинках в польовій сівозміні при тривалому плоскорізному обробітку відбувається розпушення поверхневого шару грунту (0-10 см) і деяке ущільнення нижніх шарів (0-30 см). [13] Різниця складала 0, 1 ± 0, 05 г/см3 і була математично достовірною. При диференційованому обробітку вона була несуттєвою (0, 05-0, 06 г/см3). Показники щільності майже при різних системах обробітку грунту коливалися в межах оптимального стану.