Вплив способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту

Варто відмітити, що при оранці на 25-27 см в орному шарі ґрунту (0 – 20 см) кількість структурних агрегатів більше 5 мм становить 54, 3%. Але, з глибиною їх уміст зменшується на 1, 8%. У той же час, з діаграми витікає, що уміст структурних агрегатів розміром менше 1 – 3 мм у товщі ґрунту (0 – 20 см) на 2, 8% менше у зіставленні з підорним шаром ґрунту. Слід зазначити, що на варіанті при оранці на 25-27 см у дослідженому шарі ґрунту 0 – 20 см вміст структурних окремостей розміром менше 1 мм складає 22, 4%, у шарі ґрунту 20 – 40 см їх кількість не значно зменшується на 1, 0%.

Так, в цю фазу зменшився вміст структурних агрегатів розміром 1-3 мм в ґрунті при всіх способах обробітку. Виключення представляє оранка, де їх кількість дещо вище в порівнянні з диференційованим обробітком. Отже, було зафіксовано найменшу кількість структурних агрегатів < 1 мм в умовах диференційованого (ДМТ-4) обробітку на відміну від оранки. Тим самим, заслуговує на увагу, те що особливої різниці у вмісті дрібних фракцій між диференційованим обробітком та безполицевим не зафіксовано; аналогічна ситуація відбувалася при оранці.

Однак, в період перед збиранням врожаю вміст агрономічно цінних агрегатів зросла по всіх досліджуваних варіантів. Причина цього, на нашу думку, вплив культури суцільного посіву: розгалужена мочковата коренева система проса володіє скріплюючей дією завдяки густій мережі дрібних корінців, які оструктурюють ґрунт у зоні ризосфери за рахунок ворсинок детриту і молодого активного гумусу, що утворюються після розкладання коренів.

Треба звернути увагу на те, що наприкінці вегетації ми не відстежили особливої диференціації в кількості структурних агрегатів менше 1 мм в умовах всіх досліджуваних способах обробітку.

Отже, виходячи з діаграми в (0 – 20 см) шарі ґрунту з диференційованим способом обробітку уміст агрономічно цінних агрегатів 1 – 3 мм складає 27, 4% (рис. 4. 5). З глибиною їх вміст зростає на 4, 9%.

 Рис. 4. 5. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 0 – 40 см чорнозему типового

Варто відмітити, що в орному шарі ґрунту кількість структурних агрегатів розміром менше 1 мм становить 22, 4%. З глибиною їх вміст практично не варіює, так у досліджуваній товщі 20 – 40 см (рис. 4. 6.) з диференційованим обробітком складає 21, 7%. Слід відзначити, що кількість структурних агрегатів фракції розміром більше 5 мм, в орному шарі ґрунту становить 50, 2%, з відривом на 4, 1% менше в досліджуваній товщі 20 – 40 см.

 

Варто відмітити, що при диференційованому обробітку в орному шарі ґрунту (0 – 20 см) кількість структурних агрегатів 1 – 3 мм становить 24, 5%. Але, з глибиною їх уміст зростає на 3, 1%. У той же час, з діаграми витікає, що уміст структурних агрегатів розміром менше 1 мм у товщі ґрунту (0 – 20 см) не значно вищий у зіставленні з підорним шаром ґрунту. На варіанті при безполицевому чизельному обробітку на 25-27см у дослідженому шарі ґрунту 0 – 20 см вміст структурних окремостей розміром більше 5 мм складає 53, 8%, у шарі ґрунту 20 – 40 см їх кількість зменшується на 2, 2%.

В той же час, ступінь оструктурення ґрунту виражається у вигляді коефіцієнта структурності ґрунту (К). Результати розрахунку даного коефіцієнта показали, що він, з деякими варіаціями, має приблизно однакові значення. Так, в фазу 3-5 листочків в шарі ґрунту 0-20 см при диференційованому способі обробітку коефіцієнт структурності становить 4, 1, що майже в два рази нижче його значень в ґрунті при оранці. Однак, вже в середині і в кінці вегетації значення їх вирівнюються. Аналогічна ситуація спостерігається і по решті варіантів. Майже ідентична тенденція зберігається і в більш глибоких шарах ґрунту.

Таким чином, проведені дослідження є свідченням того, що структурний стан чорнозему типового в динаміці зазнає різних варіацій, а також багато в чому залежить від використовуваних способів обробітку.

 

Відомо, що самоорганізуючий стан ґрунту найкраще проявляється під цілиною і перелогом, структурні агрегати набувають зернистого характеру, а великі грудки мають грудкувато-розсипчасту будову. Тривале розорювання ґрунту призводить до формування брилувато-грудкуватої та грудкувато-пилуватої структури ґрунту, отже до її погіршення та втрати агрономічної цінності за рахунок утворення брил, також відбувається зниження вмісту водотривких агрегатів. Ці зміни відбуваються, в основному, в орному шарі ґрунту.

Академік О. Н. Соколовський (1919) підкреслював необхідність знання факторів, що сприяють утворенню та збереженню агрономічно цінної зернистої структури. Він вказував, що основними факторами структури є цементуючі речовини ґрунту, ґрунтові колоїди – гумус та глина. Але їх зв'язуюча здатність проявляється лише в тому випадку, якщо вони в достатній мірі насичені іоном кальцію. Заміщення іону Са2+ на Na+, К+, Н+, NH4+ веде не тільки до пептизації ґрунтових колоїдів (цементуючих речовин), але і до