Вплив способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту

Гранулометричний склад ґрунтів – важкосуглинковий. Вміст мулистої фракції за профілем одноманітний і досягає 34-35%. Найбільше гумусовані верхні горизонти містять 5-6% гумусу. Висока гумусованість профілю свідчить про величезні резерви гумусу, а отже, і про великі запаси поживних речовин. Ґрунти мають нейтральну і слабокислу реакцію ґрунтового розчину (рН – 6, 45-7, 35). Ґрунти мають грудкувато-зернисту структуру, забезпечені азотом, фосфором і калієм. Незмиті чорноземи дуже родючі, вони придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур.

Слабозмитий чорнозем відрізняється тим, що в нього змита частина гумусового горизонту. Продуктивність його трохи знижена у зв'язку з меншими запасами гумусу.

Незмиті чорноземи мають більш глибокий гумусований профіль 120-140см.

За фізичними показниками, забезпеченістю поживними речовинами дані ґрунти відносять до кращих ґрунтів господарства.

Чорноземи середньозмиті суглинкові на лесових породах

Ці ґрунти на території господарства мають незначне поширення. Вони покривають круті схили балкової смуги, різко опуклі слабопокаті прибалкові схили. На відміну від незмитого виду ці ґрунти характеризуються укороченим профілем – у них змитий майже цілком верхній горизонт (Н). У результаті змиву верхнього найбільш родючого горизонту ґрунти бідні гумусом, а також елементами живлення. Водний режим їх складається несприятливо: значні ухили місцевості й погана водопроникність, викликана слабкою структурністю ґрунтів, сприяють непродуктивному стоку вологи атмосферних опадів, а отже, сприяє ще більшому руйнуванню ґрунтів. Ділянки, що розорюються, з такими ґрунтами доцільно використовувати у ґрунтозахисній сівозміні або під переліг. Ґрунти придатні під сади з попереднім терасуванням площі, а також для посадки лісових культур.

 

3. 1. Обєкти досліджень

Дослідне поле Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва

Об’єктами дослідження були обрані чорноземи типові середньосуглинкові на лесовидних суглинках Лівобережного Лісостепу України.

Вивчалися такі варіанти:

Оранка на 25-27 см (контроль)

Комбінований на 25-27 см

Безполицевий чизельний на 25-27 см

3. 2. Методика і методи дослідження

Дослідження проводять на дослідному полі Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва

Зразки ґрунту для визначення комплексу показників з характеристики родючості відбирали через кожні 10 см до глибини 40 см згідно методики відбору (ДСТУ ISO 10381-2: 2004)

Визначення структурно-агрегатного складу проводили методом М. І. Саввінова – фракціонування ґрунту у повітряно-сухому стані (сухе просіювання) ; фракціонування на ситах у воді (мокре просіювання) (Гост МВВ 31-497058-012-2005).

В першому випадку фіксується кількість у ґрунті агрегатів певного розміру в другому – визначається кількість водостійких агрегатів, тобто дається якісна оцінка структури за водостійкістю.

Визначення щільності складення ґрунту проводилося методом ріжучого циліндра Н. А. Качинського – ДСТУ 4745: 2007, через кожні 10 см до глибини 40 см.

 

 

На сьогодні поняття «структура ґрунту» трактується, в першу чергу, як конкретний фізичний стан ґрунту, певної форми, розміру, а також розміщення елементарних ґрунтових частин, яке визначається кількісним співвідношенням і взаємозв'язком між ними, будучи основою формування похідних агрегатів. [27] Тому структура ґрунту і є головним визначальним показником її фізичного стану. При цьому структура ґрунту являє собою розподіл ґрунтових фазових компонентів, які і визначають будову парового простору ґрунту. [17] Таким чином, можна стверджувати, що дослідження структурно – агрегатного складу і до сьогодні не втрачає своєї актуальності, так як давно відомий величезний вплив структури ґрунту на водно- повітряний, тепловий, і поживний режим. У той же час, структурний ґрунт є основою для забезпечення гармонійного зв'язку між ними. Оскільки, тільки структурний ґрунт, зберігаючи вологу усередині агрегатів, здатний підтримати біологічну діяльність, забезпечити обмінні процеси і кращі умови живлення рослин. При цьому структурний ґрунт легше піддається обробці, дозволяючи формувати параметри будови, необхідні для рослин. Структурний ґрунт забезпечує так само безперешкодне освоєння ґрунтового простору і проникнення коренів рослин вглиб ґрунту, де майже завжди в наявності волога. Тобто, тільки добре структурний ґрунт може максимально реалізувати можливості адаптації сільськогосподарських культур до несприятливих умов навколишнього середовища. [27] Посилаючись на перераховані характеристики можна зробити найважливіший висновок, що структура відіграє найважливішу роль в родючості ґрунту.

Аналіз наукової літератури показав, що в процесі обробки відбувається руйнування структури ґрунту, що тягне за собою деградацію його агрофізичних властивостей. Погіршення структурного стану чорноземів, тобто розпилення структури, утворення глибистої в результаті тривалого сільськогосподарського використання, плужної підошви і деградації всього комплексу агрофізичних показників, та зменшення стійкості до ерозії, зазначалося ще багатьма вченими. [15, 52, 38] Відзначалось [24], що в нетривало розораних цілинних чорноземах переважають зернисті агрономічно цінні агрегати. Але при тривалій обробці цих ґрунтів, структурні грудочки в орному шарі руйнуються, у зв'язку з чим, погіршується водний і повітряний режими. В той же час, стійкість ґрунтів до деградації визначається як протидія ґрунтів процесів руйнування їх структури, тобто здатність зберігати в оптимальному стані свою будову і щільність. Разом з тим, деякі фахівці використовують параметри макроструктури ґрунтів як визначальні показники диференціації фізичного стану цілинних ґрунтів і ґрунтів після антропогенного навантаження. [27]

Проведені дослідження в цілому показали, що структурний стан чорнозему типового в цілому залежить від використовуваних систем основного обробітку ґрунту. Так, дані сухого просіювання показують,