Вплив способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту

В той же час, Казаков B. C. своїми дослідженнями підкреслює, що запаси доступної води в ґрунті при різних способах обробітку під горох істотно не змінювалися. У середньому за три роки в початковий період росту і розвитку вони склали 135-137 мм, а в фазі кущіння і перед збиранням 99-109, 97-150 мм відповідно [54].

Не можна пропустити роботи М. К. Шикули та І. І. Назаренко, які відзначали, що у посушливі роки необхідно віддати перевагу ґрунтозахисній технології обробітку ґрунту в забезпеченні накопичення і збереження запасів доступної вологи [31, 32].

В останні роки сільське господарство отримує нові грунтообробні знаряддя, нові сорти, засоби захисту, все це надає певний вплив на систему обробітку грунту.

Грунт можна рихлити менше, ніж це рекомендувалося 30-40 років тому, так як з'явилися нові знаряддя обробітку (плоскорізи, чизель, плуги зі стійками СібІМЕ, БІГ-3, грунтообробні комплекси) і нерозумно було б залишатися на колишніх позиціях застосування при основному обробітку тільки оранки. [23, 36, 8]

На думку В. І. Коровіна [46], який глибоко проаналізував і узагальнив дослідження з обробітку грунту в нашій країні і за кордоном традиційні уявлення про необхідність регулярного розпушування грунту значною мірою перебільшені, оскільки рівноважна щільність здебільшого грунтів виявилася близькою до оптимальної для зернових і деяких інших культур. У той же час різноманітність систем обробітку визначається не тільки екологічними умовами, а й рівнем інтенсифікації виробництва. При цьому можливості мінімалізації обробітку грунту зростають у міру забезпеченості виробничими ресурсами і професійними знаннями. Можливості мінімалізації збільшуються з просуванням з півночі на південь, особливо на грунтах зі сприятливими агрофізичними показниками.

Обробіток грунту, впливає на грунтові параметри, зрештою, робить значний вплив на врожайність культур, продуктівність ріллі в польових сівозмінах. Причому вплив цей, по літературним даним, також різноманітний, як і вплив обробокітку на всі вище-перелічені фактори і залежить від кліматичних умов, типу грунту, оброблюваних культур. Це ще раз підкреслює необхідність розробки зональної системи обробітку грунту.

Більшість авторів пояснює зниження врожайності значним збільшенням засміченості, і можливістю застосування безполицевого обробітку бачать в комплексній хімізації, чергуванні цих обробітків з безполицевими, застосування їх по попередниках, чистим від бур'янів. При дотриманні цих вимог позитивний ефект по безполицевому обробітку відзначений у багатьох роботах. Так, результати СібНІІЗХіма[51], СібНІІЗХоза[24], НИИСХ Північного Зауралля, [36] в північному Казахстані[31], доводять можливість при застосуванні комплексу засобів хімізації (добрив, гербіцидів, інсектицидів і фунгіцидів) отримання навіть при вираженій мінімалізації обробітку чорноземів і темно-сірих лісових грунтів приблизно таких же врожаїв зернових культур, як і при оранці або глибокому безполицевому обробітку.

Володіючи тими чи іншими перевагами, полицевий, а особливо безполицевий і мінімальний обробіток мають свої недоліки. Так, за Д. Є. Ванину[46]щорічна глибока оранка на 30 см і більше забезпечує прибавку, врожаю на 2, 3-17, 1%, а з іншого боку призводить до посилення розкладання органічної речовини, знижуючи її потенційна родючість: 13-річний обробіток на карбонатному чорноземі зменшував вміст гумусу на 10% в 0-20 см шарі, а 30-річна – на 20%. Безполицевий і мінімальний обробіток при систематичному застосуванні, часто посилюючи засміченість і погіршуючи живлення рослин, ведуть, як правило, до зниження врожаїв.

В північному лісостепу Омської області в тривалому досвіді (35 років) за останні 12 років (1993-2005) у варіанті з мінімально-нульовий обробітком ґрунту без засобів хімізації вихід зерна з 1 га ріллі в зернопаропросапної сівозміні скоротився в середньому на 21% в порівнянні з варіантом оранки. [32, 12]

Однак на тлі комплексної хімізації (добрива, пестициди) врожайність зернових, незалежно від системи обробітку грунту збільшувалася в середньому на 46%. Економічна оцінка систем обробітку ґрунту показала при цьому, що при мінімально-нульового обробітку грунту (без хімізації) витрати скорочуються на 34%, а прибуток на 17%. На тлі комплексної хімізації при мінімально-нульовому обробітку при зниженні витрат на 17% прибуток отриманий практично такий же, як і при полицевому обробітку. [27]

Таким чином, аналіз проведених досліджень показує, що вдосконалення обробітку грунту в напрямку мінімалізації може бути ефективним при диференційованому підході при виборі системи обробітку. Однак далеко не всі аспекти цієї проблеми глибоко розроблені. Для північної лісостепу Західного Сибіру є необхідність подальшого вивчення, наукового обгрунтування та вдосконалення системи обробітку.

Немає односторонньої думки вчених про вплив різних способів основного обробітку на агрофізичні показники, тому наші дослідження присвячені рішенню даної проблеми, в частості на чорноземі важко суглинковому.

Розділ 2. Місце та умови регіону проведення

досліджень

2. 1 Місце проведення досліджень

Дослідне поле Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва засновано в 1946 академіками О. Н. Соколовським та М. М. Кулєшовим. З моменту заснування дослідне поле є структурною складовою частиною науково-дослідної частини ХНАУ підпорядкованої проректору з наукової роботи.

Його територія знаходиться в східній частині Харківського району, на відстані 3 км від міста Харкова. За місцем розташування, рельєфом місцевості, ґрунтовими та кліматичними умовами територія земельних угідь дослідного поля відноситься до лівобережного Лісостепу України.

Дослідне поле ХНАУ є базою для підготовки висококваліфікованих спеціалістів для сільського господарства та для проведення науково-дослідних