Вплив способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту

Загальна площа дослідних полів становить 73 га. Серед дослідних стаціонарів історичну цінність складають досліди кафедр ґрунтознавства та землеробства, які закладено з моменту заснування дослідного поля. На даний час на дослідних полях ХНАУ закладено декілька стаціонарних дослідів кафедри землеробства: з вивчення продуктивності короткоротаційних сівозмін, ефективності способів основного обробітку ґрунту, способів сівби та гербіцидів при вирощуванні сої; кафедри рослинництва по вивченню різних заходів при вирощуванні різних культур та сортів в сівозміні; кафедри агрохімії по визначенню ефективності застосування та післядії внесених добрив, підживлення культур; а також кафедр ґрунтознавства, генетики селекції та насінництва та інших.

Для проведення досліджень та забезпечення всіх технологічних операцій при вирощуванні культур дослідне поле оснащено достатньою кількістю техніки, серед яких трактори Т-150, ЮМЗ-6Л, Т-16, два зернозбиральних комбайни „Сампо” і навісний молотильний агрегат, а також ґрунтообробних знарядь та зернових сівалок. Особливу цінність складає набір знарядь для основного обробітку ґрунту, серед яких безполицеві знаряддя СибІМЕ та ПРН 31000, чизельний плуг ПЧ-2, 5, дискова борона ДМТ-4, плоскорізні знаряддя КПГ-250, КПЕ-3, 8.

На території польового стану розміщено чотири будівлі для проведення аналізів та зберігання зразків, зерносховище, ангар для техніки та приміщення для зберігання добрив, засобів захисту рослин та допоміжного обладнання при проведенні досліджень.

Основою системи введення господарства на дослідному полі є сівозміна – основа організації і разом з тим вагома складова частина систем землеробства, оскільки всі основні заходи по відновленню і підвищенню родючості ґрунтів розробляються відповідно до встановленого чергування культур в сівозміні з урахуванням особливостей рельєфу ґрунтів і розміщення окремих полів.

2. 2. Кліматичні та погодні умови

Територія дослідного поля ХНАУ ім. В. В. Докучаєва знаходиться в зоні середнього недостатнього зволоження.

Харківська область займає північно-східну частину України і розташована на території двох природних зон Лісостепової (північна і північно-західна частини області) і степової (південно-західна і південна частини області). Вони розділяються межею, яка проходить північніше Краснограду, Мелихівки, Бригадирівки, Куп’янська, Кам’янки. Клімат області в цілому помірно-континентальний з посиленням рис континентальності в південному і північно-східному напрямках. Середньорічна температура повітря коливається від 60 на півночі до 7, 40 на півдні. Найхолоднішими місяцям є січень і лютий, найтеплішими – липень і серпень. У північно-західних районах області сума позитивних температур вище 100 і становить 2600-27500, а в південних і південно-східних 2800-29500. Це свідчить про цілковиту забезпеченість теплом усіх вирощуваних тут сільськогосподарських культур. Безморозний період у північній частині області триває 150-160, а в південній 160-170 днів.

Температурний режим області змінюється і залежно від рельєфу. Так, у глибоких балках і річкових долинах куди стікає холодне повітря, безморозний період зменшується на 15-20 днів, а заморозки тут сильніші й триваліші.

Атмосферні опади також розподіляються нерівномірно. Більш зволоженою є західна частина з середньорічною кількістю опадів 528 мм, а сухішою – східна (476 мм). Найбільш опадів випадає у весняно-літній (травень, червень, липень, серпень) період, що збігається з максимальним ростом сільськогосподарських культур і сівбою озимини. Відносна вологість повітря, яка значною мірою впливає на ріст, розвиток, урожай рослин, також вища і більш стала у західних районах області. Середня багаторічна кількість днів з атмосферною посухою за теплий період становить у районі Харкова 14, 6, у тому числі з інтенсивною посухою 17. Клімат області в цілому сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур: він помірно теплий; південно-східна і південна частини відрізняються деякою сухістю.

Дослідження проводились протягом 2011-2013 років у стаціонарному польовому досліді кафедри землеробства на дослідному полі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва (с. Рогань).

Середня багаторічна кількість опадів за даними Роганської метеостанції становить 509 мм.

За середнім багаторічними даними тієї ж метеостанції самим вологим місяцем є липень, а найменша кількість опадів випадає в лютому. Найвища середня багаторічна температура спостерігається в липні, а найменша – в січні.

Разом з погіршенням умов зволоження попереднього осіннього періоду, 2011 рік характеризувався одним з найбільш посушливих вегетаційних періодів за останні роки (табл. 2. 1). Хоча березень виявився дощовим, коли кількість опадів перевищувала норму майже у два рази, вже у квітні опадів на території дослідного поля майже не було.

У травні випала майже традиційна норма опадів, але вже у червні їх було менше майже втричі від середніх багаторічних показників. Такі умови негативно вплинули перш за все на посіви зернових культур.

 

У липні 2013 року випала подвійна норма опадів, що вплинуло на добрі умови розвитку соняшника. Однак дещо погіршувались умови збирання цієї культури.

Найбільш несприятливими умовами зволоження виявились в осінній період 2013 року, коли у серпні та вересні опадів виявилось катастрофічно мало. Такі умови не дали можливості для доброї закладки досліду на 2012 рік.

На початку весняно-літнього періоду 2014 року погодні умови були вкрай посушливими. У березні опадів виявилось у двічі, а у квітні втричі менше від норми.

Для посівів соняшника, наприклад, у 2014 році сприятливими виявились умови травня, коли опадів було у півтора рази більше багаторічних показників. Навіть дуже низька кількість опадів (35%), що супроводжувалось різким підвищенням температури повітря, не погіршували розвиток