Вплив способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту

До того ж, в липні випало майже вдвічі більше опадів порівняно з багаторічними показниками. Серпнева посуха ж вже не могла негативно вплинути на завершення вегетації соняшника.

На підтвердження попереднього факту говорять дані температурного режиму зимового періоду 2013-2014 року (табл. 2. 2). Якщо вегетаційний період 2012 року виявився вже традиційно дещо підвищено теплим, але сприятливим для рослин, то в 2014 році – надзвичайно спекотливим.

За вегетаційний період 2013 року спостерігалось вже традиційне потепління та спекотливі умови на початку літа. Таке підвищення температури, яке супроводжувалось жорсткою посухою негативно впливало на ріст і розвиток більшості сільськогосподарських культур.

Однак такого підвищення температури як у 2014 році протягом весняно-літнього періоду не відбувалось дуже давно.

Несприятливі умови зимового та весняно-літнього періодів 2014 року викликали значне погіршення умов розвитку більшості культур. У випадку ж з озимими культурами такі умови стали визначальними. Саме через такі умови, що склалися у ці періоди рослини пшениці озимої вийшли з зими дуже послабленими та зрідженими. Жорстка посуха ж завершила негативний вплив, що спричинило втрату урожаю зерна пшениці ще задовго до традиційного завершення вегетації.

 

Жорстка посуха, що позначилась у 2014 році, завдяки періодично достатнім опадам, не мала визначального впливу на ріст і розвиток соняшника. В таких умовах, соняшник чи не єдина польова культура, яка витримала негативні погодні зміни.

Окрім рослин, від нетрадиційних погодних умов залежали і зміни показників родючості ґрунту. В першу чергу це стосувалось будови ґрунту та активності мікроорганізмів. Посушливі умови впливали на різке підвищення щільності ґрунту та зниження біологічної активності бактерій.

2. 3. Грунтові умови

Харківська область розташована на півночі України, у межах вододілу, що розділяє басейни Дону і Дніпра.

У рельєфі Харківщини виражена хвиляста балкова рівнина, розчленована річковими долинами, балками і склоновими ярами домінуючим ухилом поверхні на південь. Коливання абсолютних висот складають від 258 м до 60 м, а відносних – 100-150 м. Область в основному розташована в межах Дніпровсько-Донецької западини.

На Харківщині є безліч річкових долин. Істотне значення в будові поверхні мають річкові долини і їх тераси. На даній території ярово-балкова смуга розвинута нерівномірно. Розвиток ярів і зсувів сприяє формуванню пагористого рельєфу.

Територія навчгоспу «Докучаєве» розташована на дволесовій терасі ріки Уди. Розвиток ерозійних процесів визначив загальний характер будови поверхні. Рельєф досить високої тераси тут має водно-ерозійний характер, що не зважаючи на терасове положення став тут домінуючим.

Територія являє собою ділянку ерозійної рівнини. Тут ерозійні процеси виражені більшою мірою, ніж це має місце на однолесовій терасі.

Землі навчально-дослідного господарства «Докучаєве» розташовуються переважно на правобережжі ріки Роганка, що впадає в ріку Уди за межами земель господарства. У межах навчгоспу сформувалися давні, добре вироблені балки. Зазначена площа перетинається двома давніми балками, що мають довжину до 200 м, глибину до 30 м. Обидві балки «Безіменна» і «Рязанова» добре вироблені, мають чітко позначені в рельєфі великі і похилі схили крутістю переважно від 10-15 до 20-30 метрів. Дно балок нешироке – до 50-150м, відділене від балкових схилів короткими шлейфами. Місцями, де в балки відкриваються балки стоку, на балковому дні сформувалися конуси виносу, що свідчать про розвиток ерозії. Балки помірно розгалужуються, особливо в їх вершинній частині. Однак і в середній частині балкових долин є одиничні, великі розгалуження, що ускладнюють рельєф.

Велика частина території господарства знаходиться на міжбалкових вододілах першого і другого порядку. Міжбалкові вододіли достатньо одноманітні. Значна їх частина, крім невеликих за площею вододільних плато, має положисті схили крутістю від 1 до 3 °. Лише поблизу балок, що обмежують вододіли, крутість схилів зростає до 4-6°. Поблизу невеликих балкових відгалужень вододільні схили набирають увігнутої форми. Через концентрацію поверхневого стоку тут виникає найбільша небезпека розвитку ерозії за умови неправильного обробітку.

Усі місцеві вододіли поступово знижуються не тільки в напрямку обмежуючих їх балок, але й у напрямку долини річки Роганка, заплава яких є місцевим базисом ерозії для території навчального господарства. Балки стоку, що звичайно перетинають усі міжбалкові вододіли, створюють на цих площах особливий режим зволоження, впливають на формування рідкого і твердого стоку, що істотне для ґрунтоутворення і формування врожаю.

Долина ріки Роганка поділяє територію навчального господарства на дві різні за площею частини.

Долина цієї невеликої притоки ріки Уди має два терасових рівні. Уздовж заплавної тераси тягнеться вузька смуга однолесової тераси Роганки. Ширина цієї надзаплавної тераси складає близько 200-300 м. Полотно тераси перетинається порівняно рідкими і неглибокими балками стоку й одиничними неглибокими балками, що заходять сюди з більш високих вододільних рівнів.

Заплава ріки Роганка поблизу навчального містечка відносно неширока, її ширина досягає 400-500 м, русло ріки спрямлене. Правобережна і лівобережна частини заплави неоднакові за шириною на різних ділянках. Переважає лівобережна частина заплави. На правобережній частині чітко помітна знижена заболочена смуга, що є прикорінним зниженням.

Заплава вирівняна, зі слабко вираженими нерівностями за рахунок елементів мікрорельєфу. Прируслова частина заплави не виражена, але притерасна й особливо прикорінна досить чітко виділяються в рельєфі. Найбільше чітко просліджується прикорінне зниження,