Вплив способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту

Таким чином, проведені дослідження показують, що безполицевий обробіток не викликає істотного ущільнення як орного, так і підорного шару ґрунту. Відзначена нами різниця у значенні щільності ґрунту по досліджуваним варіантам може лише говорити про певну тенденцію до збільшення щільності ґрунту при безполицевому обробітку. В цілому щільність грунту по всіх досліджуваних варіантів знаходиться в межах оптимального значення для вирощування сої.

 

 

Представлена дипломна робота на тему: структурно-агрегатний стан чорноземів типових в природних та агроекосистемах. У процесі обробітку ґрунтів у зв'язку з механічним подрібненням руйнується структура і в результаті погіршуються водний, повітряний, поживний та інші режими, тобто спостерігається деградація агрофізичних властивостей. Найбільш вагомим фактором, який впливає на фізичні властивості чорноземів, є високий вміст гумусу.

Найбільший вміст гумусу спостерігається в цілинних грунтах. Освоєння цілинних земель та тривале їх використання зумовлює дегуміфікацію – змешнення вмісту гумусу в орному горизонті. Основною причиною цього явища є зменшення: кількості органічних речовин, які надходять у ґрунт. Мікроорганізми, які пристосовані до розкладання певної кількості органічних решток, використовують частину гумусу для свого живлення. Це призводить до порушення природної рівноваги між синтезом і розкладанням гумусних речовин.

Зменшення вмісту гумусних речовин у ґрунті зумовлює погіршення їх фізичних властивостей і насамперед структурного стану їх і водопроникності. Погано оструктурені ґрунти легше піддаються водній і вітровій ерозії. Внаслідок ерозії посилюється процес дегуміфікації. Для регулювання деградаційних процесів розроблена низка законів та положень «Про охорону земель»

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ.

В Україні вже створено певне правове поле законодавчого забезпечення охорони земельних ресурсів, а саме:

• Конституція України;
• Земельний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс, водний кодекс, Лісовий кодекс;
• система законів України (ЗУ) щодо управління земельними ресурсами та земельними відносинами;
• закони України „Про охорону земель ” і „Про державний контроль за використанням та охороною земель ”
• Розробляється низка проектів законів, що передбачені прикінцевими статтями означених кодексів як рамкових законів України; уточнюються самі кодекси, наприклад, останні зміни до КУАП внесені 15 квітня 2008 р. ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства» N 271-VI.

Отже, в Україні існують певні юридичні підстави для ефективної боротьби з прогресуючою деградацією земельних ресурсів що прогресує, та робляться активні кроки щодо покращання законодавчого забезпечення охорони земель, зокрема, прийнятий перелік законопроектів, що мають бути розглянуті в першочерговому порядку Кабінетом Міністрів України (Указ Президента України № 1643/2005 від 21. 11. 2005 р). Однак треба відмітити, що земельне законодавство України лишається ще досить недосконалим, крім того, недостатня увага приділяється правовому забезпеченню соціальних та економічних аспектів боротьби з деградацією земель і ґрунтів.

На теперішній час законодавство в частині захисту земель від деградації фактично не працює. Це пов’язано із рядом причин:

• низький рівень передбачених законом штрафних санкцій, які фактично не можуть стимулювати землекористувача застосовувати витратні ґрунтозахисні технології;
• недостатня розробленість і низький рівень стандартизації методик оцінки деградації земель;
• складність процедури встановлення порушення законодавства в частині, що стосується погіршення властивостей ґрунтів, спричиненого недбалим землекористуванням;
• не відпрацьований механізм економічного стимулювання сталого землекористування, зокрема стимулювання застосування ґрунтозахисних технологій;
• соціально-економічні проблеми сільськогосподарської галузі взагалі, низький рівень прибутковості сільськогосподарського виробництва та слабка платоспроможність значної частини землекористувачів;

не відпрацьований механізм екологічного обмеження використання земель, запобігання їх деградації.

Основним юридичним документом, що регулює використання земель в Україні є Земельний кодекс (чинний з 2002 р.). Основні положення Земельного кодексу України в сфері охорони земель такі.

Закон «Про охорону земель» визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни

Охорона земель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення…

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель

Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:

забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;

нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;

поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;

публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.

 

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між