Вивчення продуктивних якостей курей промислового стада кросів «Хай-Лайн W-36» та «Хай-Лайн коричневий» в умовах птахівничого підприємства ПАТ «Чорнобаївське» Білозерського району Херсонської області

В зарубіжній практиці кури підлягають примусовій линьці при зниженні інтенсивності несучості до 70% (в 58-68 тижнів) [14].

Дослідження вчених ВНДТІП [12] показали, що оптимальним віком початку примусової линьки для курей промислового стада є 65-70-тижнів. Як правило, до кінця першого періоду несучості в стаді від початкового поголів’я залишається не більше 75-80% курей-несучок, а то й менше, тому перед линькою рекомендують укомплектувати одне стадо із двох. При цьому потрібно провести вибракування не менше 10-12% поголів’я. Однорідність за живою масою повинна становити не менше 90%.

За даними Т. Іванової, Г. Коваленко [12], полтавські глинясті кури добре витримують примусову линьку, їхня несучість на другий рік використання на 10-12% нижча, ніж у молодої птиці, але в переярок яйце більше. Одержаний від такої птиці молодняк має вищу життєздатність.

Економічний ефект від продовження використання курей-несучок складається за рахунок економії засобів на вирощування ремонтного молодняку, збільшення виходу відбірних яєць, зниження падіжу і вибракування курей. В кожному конкретному випадку необхідно провести розрахунки економічної ефективності планованої примусової линьки і тільки після цього проводити її.

Методи примусового линяння поділяють на зоотехнічні (класичні), гормональні та хімічні. Кожен з них має декілька програм. При класичному методі линяння викликають припиненням на певний період освітлення, годівлі та напування, згодовуванням спеціальних кормосумішей, дефіцитних за важливими для організму речовинами.

Ефективність виробництва харчових яєць, особливо від зарубіжних кросів, які закупляються за кордоном за досить високими цінами, значною мірою залежить від тривалості використання маточного поголів’я.

Низка зарубіжних селекційних фірм, реалізуючи в Україні свій генетичний матеріал, рекомендує застосовувати товарних несучок до 80-тижневого віку. Але це не можна назвати довготривалим використанням, а швидше за все подовженим. Довготривале використання -- це коли доросла птиця використовується більш ніж один рік.

Одним із прийомів подовження терміну застосування птиці є примусове викликання її линьки на певному етапі. Схеми такої линьки найрізноманітніші. Більшість з них передбачає повне припинення годівлі птиці на кілька днів при значному зниженні тривалості освітлення у пташнику. Це досить жорсткі схеми і при їх застосуванні можливий значний падіж птиці, особливо якщо на момент початку линьки вона має високу продуктивність (більш ніж 60%).

У зв’язку з тим, що у всьому світі і в Україні також для виробництва харчових яєць застосовують високопродуктивні яєчні кроси зі значною реакцією на різні стреси, вченими провідних наукових центрів із птахівництва в різних країнах розробляються і апробуються альтернативні (менш жорсткі) схеми линьки. Вони базуються не на повному голодуванні птиці, а на зменшенні дачі корму, з пониженою поживністю при зменшенні тривалості освітлення.

Під час такої линьки здійснюється постійний контроль втрати живої маси, і при її зменшенні до певної межі (на 20-25%) линьку припиняють, а птицю поступово переводять на нормативні параметри годівлі і освітлення.

Вплив різних схем альтернативної (менш жорсткої) линьки на продуктивні якості гібридних несучок різних яєчних кросів в останні роки вивчали на контрольно-випробувальній станції у штаті Північна Кароліна (США) [10, 14, 15].

 

 

За даними Держкомстату, 2010 року в Україні було вироблено 16964 млн. шт. яєць. За цим показником країна входить до числа 12 найбільших виробників харчових курячих яєць у світі. При цьому, понад 98% яєчних курей знаходиться у птахівницьких господарствах, а це майже 27 млн голів, які утримуються у кліткових батареях. Тобто, абсолютна більшість яєць, що продаються у магазинах, отримана від «кліткових» несучок. [16, 17]

Приблизно десять років тому клітковий спосіб утримання яєчних курей був основним у розвинених країн світу. Широкому поширенню кліткового утримання на відміну від підлогового сприяли більша щільність посадки птиці й вихід продукції з одиниці площі пташника, можливість розміщення на невеликих площах земельних угідь значного поголів’я птиці, відсутність потреби в підстилці та проблем, пов’язаних із нею, покращення санітарного стану пташника та отримуваних яєць, підвищення загальної економічної ефективності виробництва яєць [18].

Проте останнім часом багато країн все активніше виступають за заборону кліткового утримання птиці як негуманного, а деякі зовсім заборонили законодавчим шляхом. Наприклад, заборона на кліткове утримання птиці діє у Швейцарії вже понад двадцять років, а згідно з директивою ЄС 99/74 від 19 липня 1999 року у країнах співтовариства було припинено використання кліткових батарей традиційної конструкції для утримання яєчних курей («conventionalcagesабо batterycages» – відповідно до міжнародної класифікації) як такі, що не забезпечують реалізацію біологічних особливостей природної поведінки птиці: у нових інвестиційних проектах – з 1 січня 2003 року, а вже встановленого кліткового обладнання – з 1 січня 2012 року. Як тимчасову альтернативу на перехідний період запропоновано застосовувати так звані «оснащені» (інша назва «збагачені») кліткові батареї (Modified Enriched cagesабо Furnishedcages) [14].

«Збагаченіі» кліткові батареї згідно зі згаданою директивою ЄС повинні бути обладнані низкою елементів, що мають сприяти реалізації особливостей природної поведінки птиці, а саме: сідалами, гніздами для знесення яєць з м’яким