Я – єдиний і неповторний. Тренінг розвитку соціально-комунікативного потенціалу підлітків

Обговорення.

 

 

 

Мета: реалізація соціально-комунікативного потенціалу особистості школяра, формування і розвиток адекватної самооцінки, вміння виражати свій емоційний стан і вчитись розуміти стан інших.

Матеріали: картки зі схематичним зображенням різних емоційних станів людей.

 

 

Один з учасників повертається спиною до групи. Ведучий показує іншим учасникам картку із зображенням конкретної емоції і сам за допомогою міміки показує її. Діти повторюють дану емоцію, при цьому не вимовляючи ні звуку. Потім учаснику, який стояв спиною до групи, пропонують повернутися й, уважно подивившись на обличчя дітей, вгадати, яку емоцію вони зображують. Якщо він правильно відгадав, то може обрати наступний емоційний стан, який буде зображуватись.

 

За допомогою міміки та жестів учасники по черзі показують, який подарунок хотіли б отримати на день народження. Інші намагаються відгадати. При цьому вони можуть ставити уточнюючі запитання, наприклад: «Це можна їсти? «, «Це іграшка? «, «Воно кругле? «тощо. Відповідати на запитання потрібно тільки за допомогою міміки, виражаючи при цьому емоції подиву, розчарування та ін. Після того, як кожен учасник зміг показати бажаний подарунок, психолог висловлює побажання, щоб мрії дітей (якщо вони реальні) рано чи пізно збулися.

 

Ведучий нагадує учасникам про значення привітання в житті людей. Вітаючись з іншими, ми бажаємо їм доброго здоров’я («Здрастуйте! «), доброго дня чи вечора, або просто виявляємо своє гарне ставлення («Привіт! «). Ведучий пропонує пригадати, які ще слова привітання діти знають. Після цього слід об’єднатися в пари, стати одне навпроти одного, утворивши при цьому подвійне коло. Потрібно привітатись з:

• з товаришем;
• з учителем
• з мамою
• з другом, якого давно не бачив
• з учнем, який запізнився на урок
• зі своїм «ворогом»
• як інопланетяни (потертися носами, підборіддям або лобами).

До уваги тренера: виконання останнього завдання дозволяє виявити труднощі при спілкуванні.

Обговорення:

Які почуття у вас виникли під час виконання вправи?

Які привітання вам давалися важко і чому?

 

Протягом кількох хвилин діти розслабляються і «слухають» себе, після цього швидко і схематично зображують свій настрій.

 

Обмін враженнями

 

 

 

Мета: розвивати комунікативні навички, адекватне сприйняття свого «образу – я», формування доброзичливих взаємин в групі та морального самоусвідомлення учнів.

Тривалість заняття: 1год. 20 хв.

Матеріали: папір, олівці.

Перед початком заняття ведучий з учасниками звертають увагу на правила роботи групи.

 

(Наприклад: «Світлано, у тебе сьогодні надзвичайна зачіска..»і т. д.)

 

Учасники по черзі повідомляють про свій настрій.

 

Ведучий пропонує учасникам заплющити очі і уявити себе в казковій країні, в якій збуваються всі мрії і бажання, особливо, якщо ти – всемогутній чарівник. Уявивши себе в ролі чарівника, який може зробити все, що побажає, учасники повинні подумати, щоб зробив кожний з них, якби він був наділений такою могутньою силою чаклунства? Можна загадати три бажання. Свої відповіді учасники спочатку записують, а потім повідомляють групі. (Як правило, діти мріють про те, чого їм бракує.)

 

Після виконання вправи «Я – чарівник» учасників просять подумати, на кого кожен з них хотів би перетворитись в чарівній країні, якби був чарівником.

Діти можуть називати тварин, професію, заняття тощо. Якщо хтось відмовляється від перевтілення і хоче залишитись самим собою – це свідчить про задоволення своїм «Я «, прийняття себе таким, яким він є. Кожен по черзі детально розповідає про свій уявний новий образ і говорить, чим він йому подобається. Перш ніж розповідати, кожен малює себе на папері.

Вправа дає змог побачити інший психологічний портрет учасників, дізнатись про риси, які він присвоює собі або які є для нього бажаними.) В кінці ведучий пропонує бажаючим продемонструвати своє інше «Я» за допомогою рухів, жестів, міміки.

 

Кожен учасник подумки протягом 2-3 хв. змальовує «психологічний» портрет когось із членів групи. Потім слід об’єднатись в пари (використовуючи при цьому спосіб розрізаних навпіл поштових листівок, за допомогою яких мали б змогу спілкуватись у парі «лідери» і «відторгнуті», «лідери» і «нейтральні, пасивні».) Парі потрібно вибрати члена групи, чий портрет вони будуть змальовувати. Ведучий звертає увагу на те, що заборонено вказувати на зовнішні ознаки, за допомогою яких можна одразу впізнати людину. У портреті повинно бути не менше 8-10 рис, які характеризують конкретну людину.

Потім один представник від пари називає риси характеру учасника групи, а інші відгадують, чий це портрет. Автор портрета не повинен говорити, хто правильно відгадав, а хто