Замкові комплекси XII – XVII ст. Хмельницької області на сучасному етапі: стан, проблеми збереження і використання

Значна увага приділена процесу формування сучасного архітектурного вигляду замкових комплексів області. Зміни військово-політичної ситуації, соціальної структури суспільства та умов життя на початку XVIІІ ст. призвели до того, що замки перестали задовольняти практичні потреби. В результаті деякі з них були пристосовані до сучасних вимог життя, інші, втративши своє функціональне призначення, почали поступово руйнуватися. Нині це окремі, розрізнені, сильно зруйновані об’єкти.

У пункті 2.1.3. “Історичні події, пов’язані з замковими комплексами Хмельницької області” висвітлюється взаємозв’язок історичних подій і видатних особистостей із замковими комплексами Хмельниччини, що переконливо свідчить про їх історичну цінність. Досліджувані пам’ятки неодноразово згадуються в письмових документах у зв’язку з історичними подіями пізнього середньовіччя, протягом свого існування вони стали свідками життя народу й розвитку його національної культури. 

Фортифікаційне зодчество Хмельниччини, на відміну від інших напрямів будівництва, не знало відчутних перерв або зупинок у своєму розвитку, охоплюючи практично всі функціональні ланки матеріальної культури. Маючи значення ”історичного джерела” та ”матеріальної пам’ятки”, замкові комплекси області можуть відігравати важливу роль у пізнанні історії, вихованні почуття патріотизму.

У підрозділі 2.2. “Фортифікаційна спадщина Хмельниччини на сучасному етапі: стан збереження і використання” на підставі натурних досліджень розкрито сучасний стан замків Хмельниччини. 

У пункті 2.2.1. “Замкові комплекси в системі історико-архітектурних пам’яток Хмельницької області” проаналізовано об’ємно-планувальні характеристики замкових комплексів Хмельниччини, що уможливлює подальшу роботу з організації ефективного збереження цього виду пам’яток. Серед багатої історико-архітектурної спадщини області замкові комплекси мають особливий статус, зумовлений їх історичними та архітектурними особливостями. Місце замкових комплексів в системі історико-архітектурних пам’яток Хмельницької області визначають їх тополандшафте й містобудівне розташування, планувальна структура та композиція забудови. Вказані характеристики безпосередньо впливають на стан охорони цього виду пам’яток. 

У пункті 2.2.2. “Рівень збереження та сучасне використання пам’яток фортифікаційного будівництва Хмельницької області” розглянуто сучасний технічний стан дванадцяти замкових комплексів, проаналізовано напрями їх використання. Рівень збереженості замків Хмельниччини неоднаковий – від уцілілих майже повністю до фрагментів руїн. На сучасному етапі, за відсутності негайного проведення реставраційно-консерваційних робіт у замкових комплексах, природний процес старіння та руйнування може призвести до незворотної втрати окремих споруд цих пам'яток. Доводиться, що із десяти замкових комплексів, що дійшли до наших часів у напівзруйнованому стані, сім мають задовільний технічний стан окремих споруд, які можна пристосувати до сучасних цілей.

Одним з головних показників збереження є сучасне використання пам'яток. Замкові комплекси Хмельницької області мають один з найнижчих рівнів використання по Україні. Значна частина пам’яток, маючи важливе значення в історії України, розвиткові архітектурно-будівельних традицій, нині не використовується, залишаючись невідомою для туристів. 

На незадовільний стан збереження замкових комплексів Хмельницької області впливають технічний стан, особливості розташування, характер використання замкових споруд, невисока мистецька та художня цінність окремих пам’яток.

У третьому розділі ”Музеєфікація як ефективний засіб збереження та використання замкових комплексів Хмельницької області” увага зосереджується на музеєфікації як одному з засобів збереження пам’яток. 

У підрозділі 3.1. “Місце музеєфікації серед засобів збереження пам’яток фортифікаційної архітектури, шляхи та методи її проведення” розкривається значення музеєфікації, її переваги і недоліки, методи проведення.

Належне збереження може гарантувати тільки пристосування пам'яток до сучасних потреб суспільства. Найпоширенішим нині способом збереження та використання старовинних зразків фортифікаційної архітектури є їх музеєфікація шляхом пристосування під музеї. Але цей метод прийнятний лише щодо добре збережених замкових комплексів, на той час як більшість з них дійшли до нас у вигляді руїн. Подібні пам’ятки практично не підлягають реконструкції й тому для них є лише один вид використання – музеєфікація без пристосування під музеї, що передбачає консервацію таких залишків з включенням до системи туристичних маршрутів. 

Музеєфікація замкових комплексів, як створення умов для екскурсійного відвідування, сприяє перетворенню об’єктів історико-культурної спадщини на туристичний продукт. У результаті цих дій виникає реальна зацікавленість у збереженні пам’яток, посилюється їх відвідування й популяризація, що сприяє охороні фортифікаційної спадщини.

У підрозділі 3.2. “Рівень і проблеми музеєфікації замкових комплексів Хмельницької області” значну увагу приділено рівню та проблемам музеєфікації пам’яток фортифікаційного будівництва Хмельниччини. Процес музеєфікації пам'яток фортифікаційного будівництва в Україні виявляється у створенні історико-архітектурних і історико-культурних заповідників. В Хмельницькій області музеєфіковано два замки – Кам'янець-Подільський та Меджибізький – серед дванадцяти, що збереглися понині.

Проблеми музеєфікації замкових комплексів Хмельницької області мають як загальний характер, характерний для пам’яткоохоронної справи України, так і локальний, пов’язаний з технічним станом, нераціональним використанням, особливостями розташування замкових комплексів. Оскільки ці проблеми комплексні, їх слід вирішувати в руслі питань про охорону державної історико-культурної спадщини, збереження й відродження малих міст, розвиток туристичної галузі. 

У підрозділі 3.3. “Перспективи включення замкових комплексів Хмельниччини до музейно туристичного простору України” показано, що для замкових комплексів Хмельницької області, рівень збереження й використання яких дуже низький, найефективнішим засобом збереження буде музеєфікація, що передбачає забезпечення екскурсійного відвідування пам’яток. 

Оскільки проблема музеєфікації замків Хмельниччини пов’язана з особливостями містобудівного розташування пам’яток, коли значна кількість об’єктів знаходиться у віддалених, малодоступних місцях, що не відповідають умовам екскурсійного обслуговування, то в перспективі – створення нових туристичних маршрутів, що охоплювали б усі замкові комплекси області, незалежно від їх місцезнаходження та стану збереженості. 

Музеєфікація шляхом консервації