Замкові комплекси XII – XVII ст. Хмельницької області на сучасному етапі: стан, проблеми збереження і використання

Здійснене дослідження дозволило дійти таких висновків:

1. У дисертації на основі аналізу розпорошених по різноманітних документах, наукових працях і публікаціях матеріалів з історії замків Хмельниччини було вперше проаналізовано закономірність виникнення замків на території сучасної області, зроблено комплексний історичний нарис подій, пов’язаних з історією функціонування цих замкових споруд, вироблено періодизацію розвитку замкових комплексів Хмельниччини як складової ланки в еволюції фортифікаційного будівництва регіону. 

2. Обґрунтовано, що замкові комплекси мають не лише мистецьку та наукову цінність, оскільки відображають розвиток оборонного будівництва тих часів, а й історичне та історико-меморіальне значення. 

3. З’ясовано, що замкові комплекси серед інших об'єктів архітектурної спадщини Хмельниччини мають особливий статус, зумовлений їх містобудівними, архітектурними особливостями. Як найбільші за розмірами історичні споруди в забудові населених пунктів, композиційні центри багатьох міст і сіл, замкові комплекси потребують особливих підходів у справі охорони та використання на сучасному етапі.

4. Проаналізовано технічний стан, рівень збереженості, характер сучасного використання фортифікаційних пам’яток Хмельницької області. Наголошується на тому, що замкові комплекси Хмельниччини серед областей України, на території яких збереглися пам’ятки цього виду, мають низький рівень збереженості: з дванадцяти замків лише два вціліли майже повністю, інші дійшли фрагментарно або у вигляді незначних руїн. Велике занепокоєння викликають не лише сучасний технічний стан пам’яток, а й характер їх використання. Серед дванадцяти замків раціонально використовуються лише два. Використання інших не сприяє їх збереженню. 

5. З метою визначення шляхів належного збереження й ефективного використання замкових комплексів висвітлено напрями їх пристосування до сучасних потреб. Вперше проаналізовано досвід використання замків в Україні. Проведене дослідження встановило, що реставраційні роботи самі по собі не вирішують справи. Повне відродження може гарантувати тільки пристосування пам'яток до сучасних потреб суспільства. Виділено показники, важливі при вирішенні завдань раціонального використання пам’яток фортифікаційного будівництва.

6. Обґрунтовано, що музеєфікація замкових комплексів є найефективнішим методом їх збереження в України. Визначено шляхи і методи її проведення. Наголошується на тому, що слід відрізняти музеєфікацію пам’яток від пристосування під музеї: у музеєфікованій споруді колекції не розміщуються, вона сама набуває значення основного, а іноді єдиного експоната. 

7. Оскільки всі замкові комплекси неможливо перетворити на музеї, встановлено критерії оцінки пам’яток оборонного зодчества для визначення можливостей їх музеєфікації. Призначення нових функцій залежить, насамперед, від історико-архітектурної цінності, місцезнаходження стосовно туристських трас, зв’язку з населеними пунктами, багатства й розмаїття навколишнього ландшафту.

8. Доведено, що музеєфікація, як створення умов для екскурсійного відвідування, передбачає включення пам'яток до туристичних маршрутів і сприяє їх перетворенню на туристичний продукт. Роботи з музеєфікації об’єктів оборонної архітектури стимулюють розвиток туризму в області. 

9. Висвітлено проблеми музеєфікації замкових комплексів Хмельницької області, які мають загальний характер, характерний для пам’яткоохоронної справи України, і локальний, пов’язаний з технічним станом, особливостями розташування замкових комплексів області.

10. Доведено, що найефективнішим засобом збереження замкових комплексів Хмельниччини буде їх музеєфікація шляхом забезпечення екскурсійного відвідування без пристосування під музей. Оскільки проблеми збереження замків Хмельниччини пов’язані з особливостями містобудівного розташування та технічним станом пам’яток, то створення екскурсійних маршрутів, що охоплювали б усі замкові комплекси області, незалежно від їх місцезнаходження та стану збереженості, дозволить популяризувати існуючі замки-музеї та зберегти напівзруйновані оборонні комплекси.

11. Розроблено пропозиції ефективного збереження та раціонального використання існуючих замкових комплексів Хмельницької області шляхом музеєфікації всіх пам’яток цього виду. Включення замкових комплексів до туристичних маршрутів сприяло б їх реставрації та консервації, розвитку туристичної галузі, популяризації пам’яток оборонного будівництва, що, в свою чергу, надасть можливість створити туристичну індустрію регіону на основі архітектурної спадщини. 

 

 

1. Жукова О.В. До історії оборонного будівництва України: геополітичний фактор в утворенні та розвитку фортифікаційних систем // Література і культура Полісся: Зб. наук. праць. – Ніжин, 2004. – С. 209 – 214.

2. Жукова О.В. Музеєфікація замкових комплексів Хмельниччини як один з факторів розвитку туризму в області // Вісник Національного університету ”Львівська політехніка”. Архітектура. – Львів: Вид-во Національного університету ”Львівська політехніка”, 2005. – С. 165 – 167.

3. Жукова О.В. Специфіка музеєфікації видового комплексу пам'яток (на прикладі замкових комплексів ХІІ – XVII ст. Хмельницької області) // Вісник Харківської державної академії культури. – Х.: ХДАК, 2007. – Вип. 19. – С. 61 – 68.

4. Жукова О.В. Окремі аспекти організації збереження пам'яток фортифікаційного будівництва в Україні // Вісник Харківської державної академії культури. – Х.: ХДАК, 2007. – Вип. 20. – С. 33 – 40.

5. Жукова О.В. Музеєфікація історико-архітектурних пам’яток Хмельниччини: проблеми та перспективи // Могилянські читання 2002 року: Зб. наук. праць. – К.: ВІПОЛ, 2003. – С. 205 – 208.

6. Жукова О.В. Скарби, які ми втратили / Про культурну спадщину князів Сангушко // Сангушківські читання: Зб. наук. праць. – Львів, 2004. – С. 38 – 42.

7. Жукова О.В. Замковий комплекс у місті Кам’янці-Подільському: стан охорони та подальші перспективи // Культура та інформаційне суспільство