Збагачення словникового запасу учнів 5-7 класів у процесі роботи над текстом художнього твору

Теоретичною основою дослідження стали психолого-педагогічні положення про розвиток особистості засобами мистецтва слова (Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, І. І. Огієнко, В. О. Сухомлинський), взаємозв'язок слова й образу (О. О. Потебня, М. І. Жинкін, В. В. Виноградов, М. В. Колокольцев, П. Г. Пустовойт), удосконалення процесу сприймання і мовлення (П. П. Блонський, Г. С. Костюк, І. О. Синиця).

Методи дослідження:

теоретичні – вивчення методичних, психолого-педагогічних, літературознавчих та мовознавчих праць, шкільної документації (навчальні плани, програми, звіти, журнали, зошити) ;

емпіричні – бесіди з учнями, учителями, спостереження й аналіз уроків спостереження та аналіз уроків;

педагогічний експеримент – констатуючий, пошуковий у формі дослідного навчання, контрольний; якісний та кількісний аналіз результатів експериментально-дослідного навчання.

Експериментальною базою дослідження були школи №8 і №3 міста Умані Черкаської області, Лісничанська загальноосвітня школи І-ІІІ ступенів Бершадського району Вінницької області, Грушівська загальноосвітня школа Ульянівського району Кіровоградської області і Кінецепільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Первомайського району Миколаївської області. Всього в експериментальній роботі взяли участь 401 учень 5-7 класів. З них 132 п'ятикласники, 123 шестикласники і 146 семикласників.

Дисертаційне дослідження здійснювалося впродовж 1997-2002 років. На першому етапі (1997-1999 рр.) – вивчалася лінгвістична, психологічна, дидактична, методична література. З'ясовувався стан проблеми в педагогічній теорії та практиці, розроблялися і проводилися діагностичні завдання. Було проведено констатуючий зріз з метою дослідження рівня словникового запасу учнів 5-7 класів загальноосвітньої школи, розроблено основи формуючого етапу експерименту.

На другому етапі (1999-2001 рр.) – проводилася дослідно-експериментальна робота відповідно до розробленої програми і методики дослідження. У ході педагогічного експерименту перевірялася ефективність запропонованої методики роботи над збагаченням словникового запасу школярів. Формуючий експеримент передбачав проведення уроків за традиційною методикою (контрольні класи) та за експериментальною (експериментальні класи), зрізових робіт в обох типах класів.

На третьому етапі (2001-2002 рр.) – узагальнювалися і уточнювалися результати та висновки дослідно-експериментальної роботи, розроблялися та впроваджувалися методичні рекомендації щодо збагачення словникового запасу учнів 5-7 класів у процесі читання художнього твору.

Наукова новизна дослідження полягає в розкритті форм, методів і організації навчальної діяльності учнів над збагаченням словникового запасу у процесі роботи над текстом художнього твору; створенні ефективної системи роботи над текстом художнього твору, яка ґрунтується на виявленні невідомих слів, усвідомленні їх в контексті, застосуванні у своєму мовленні.

Теоретичне значення дослідження визначається його спрямованістю на підвищення ефективності навчального процесу і вдосконалення літературної освіти в школах України. Пропонована система роботи та методичні рекомендації сприятимуть удосконаленню методики вивчення художнього твору.

Практичне значення роботи полягає в науково осмисленій і обґрунтованій методиці збагачення словникового запасу учнів 5-7 класів, яка може бути використана безпосередньо у навчально-виховному процесі, для вдосконалення шкільних програм, підручників з української літератури. Укладено тлумачний словник за творами, які вивчаються в 5-7 класах.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, кількісним і якісним аналізом результатів експериментально-дослідної роботи, отриманих внаслідок застосування комплексу методів, адекватних меті та завданням дослідження.

Апробація і впровадження результатів Основні ідеї та результати дослідження повідомлялися та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції з проблеми вищої педагогічної освіти (м. Київ, 2001 рік), на засіданнях лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України (м. Київ, 1999-2002 рр.), на курсах підвищення кваліфікації вчителів в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (м. Умань, 2000-2002рр.).

Публікації за матеріалами дослідження опубліковано чотири статті у фахових виданнях.

 

 

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації 182 стор., з них основного змісту – 165 стор., у тексті міститься 17 таблиць, список використаних джерел містить 179 найменувань.

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет і мету, сформульовано робочу гіпотезу, розкрито завдання й методи дослідження, його новизну, теоретичне та практичне значення; подано відомості про апробацію дослідження та шляхи впровадження його результатів у шкільну практику.

У першому розділі – “Теоретичні основи дослідження” – який складається з трьох параграфів, розкриваються лінгвістичні і психологічні особливості словникової роботи з новими словами, розглядається стан вивчення питання про збагачення лексики учнів на уроках літератури, узагальнюються прийоми пояснення незрозумілих слів.

Аналізуючи словникову роботу на уроках української літератури, доходимо висновку, що вчителеві необхідно сформувати в учнів систему знань, умінь і навичок на основі програмних творів.

Аналіз лінгвістичних праць О. С. Ахманової, Л. А. Булаховського, Н. Я. Грипас, В. В. Виноградова, А. Норейна, О. А. Потебні дають змогу з'ясувати дефініцію слова і його лексичне та граматичне значення. В. В. Виноградов визначає, що слово є основною одиницею мовлення і являє собою внутрішню, конструктивну єдність лексичних і граматичних значень.

Словниковий склад української мови за функціями в мові і граматичними властивостями поділяється на номінативні (називні), граматичні і вигукові слова. Лексикологія вивчає тільки номінативні слова. Номінативні слова мають лексичне значення (внутрішній зміст), тобто ці слова називають конкретні предмети або уявні. Слова, які мають називну