Зіставлення словника перекладу із словником оригіналу як перекладознавча проблема (на матеріалі перекладів шекспірівського "Гамлета")

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено спробу представити здобутки перекладознавства у формі СМП і провести комплексний контрастивний аналіз перекладів і оригіналу з використанням методу кількісних підрахунків. У роботі вперше детально зіставлено вершинні українські переклади з оригіналом, між собою, а також із російськими перекладами. Об’єктивні дані, отримані при зіставленні перекладів з урахуванням їх прагматико-комунікативного аспекту, дозволяють зробити ґрунтовні висновки щодо особливостей перекладацького почерку кожного з чотирьох перекладачів.

Теоретична значущість роботи полягає у відкритті нової перспективи розвитку перекладознавства, зокрема перекладної лексикографії та критики перекладу, завдяки створенню й дослідженню CМП, у межах якого можливе вирішення ряду перекладознавчих проблем. У дисертаційному дослідженні показано, що СМП є результатом взаємодії основних положень теорії перекладу та контрастивної лінгвістики і водночас джерелом подальшого розвитку цих філологічних дисциплін.

Практична цінність дисертації випливає з можливостей використання її матеріалів у теорії й практиці перекладу, контрастивній лінгвістиці, лексикографії, передусім авторській. Результати дослідження знайдуть застосування в лексикографічній практиці при укладанні різноманітних словників оригіналу й перекладів, а також при вивченні творчої спадщини В. Шекспіра. Додатком до роботи є Диференціальний словник стилістично забарвленої лексики перекладу Л. Гребінки, який слідом за Словником фразеологізмів перекладів М. Лукаша може стати ще одним довідковим посібником із стилю перекладача. Матеріали дисертації можна використати у спецкурсах із теорії та практики перекладу, лексикології, лексикографії, стилістики, теорії комунікації, а розроблену методику екстраполювати на аналогічні дослідження.

На захист виносяться такі положення:

1. Дослідження міри об’єктивного й суб’єктивного в перекладі можливе при порівнянні декількох перекладів, здійснених на високому художньому рівні, з оригіналом. Зіставлення перекладів дозволяє виділити спільну частину їх словника, що є об’єктивним відображенням першотвору, і змінені частини, у яких відбивається індивідуальність перекладачів та своєрідність мови-рецептора.

2. СМП – новий лінгвістичний об’єкт, отриманий шляхом лінгвістичного конструювання. Водночас, це об’єкт перекладознавчий, який дозволяє проводити дослідження таких параметрів перекладу у зіставленні з оригіналом як: одиниця перекладу, типи лексичних відповідників, перекладацькі трансформації, граматична та стилістична узгодженість з першотвором.

3. СМП – це двомовний словник, у якому наявне контрастивне зіставлення певної сукупності слів перекладу та оригіналу (залежно від виду словника – повного чи диференціального) у межах словникових статей, на основі чого з’ясовуються граматична категорія, лексичне та стилістичне значення слів, що подаються у контекстуальному оточенні для визначення одиниці перекладу (слова, фрази, речення, тексту), а також лексико-стилістичних відповідників чи перекладацьких трансформацій. Мета СМП полягає в дослідженні мовних особливостей стилю перекладача, з’ясуванні ступеня адекватності перекладу, а також вирішенні інших мовних та літературних завдань.

4. Основним методом зіставлення лексики перекладів та оригіналу є контрастивний аналіз, що здійснюється на двох рівнях – горизонтальному, коли зіставляються англійський та український тексти, і вертикальному, коли український переклад порівнюється з даними нормативних словників української мови. Контрастивний аналіз перекладів проводиться на об’єктивній основі врахування їхньої прагматики (при порівнянні з прагматикою першотвору), пресупозиції авторів, особливостей психологічних типів перекладачів, індивідуального стилю, методів досягнення адекватності оригіналу.

5. Усі досліджені переклади є значною мірою адекватними першотвору. У своїй сукупності вони наближаються до об’єктивного відтворення оригіналу, хоча їх зіставлення свідчить про відмінність перекладацького почерку Г. Кочура, Л. Гребінки, М. Лозинського та Б. Пастернака. Переклад Г. Кочура відзначається бездоганністю літературної української мови, виваженістю, чіткістю думки. Розмовність, народність, “непричесаність” шекспірівського слова найкраще відтворив Л. Гребінка. Б. Пастернак майстерно відображає лексичну багатозначність Шекспірового словника і вражає свободою при використанні мовних засобів. Часова віддаленість лексики, афористичність, філософська завершеність висловлень характеризують переклад М. Лозинського.

6. Переклади “Гамлета” Г. Кочура та Л. Гребінки знаменували собою важливі етапи розвитку української мови і залишаються джерелом її збагачення стилістичним та емоційно-експресивним різнобарв’ям словесних значень, відродження забутих і маловживаних слів, взірцем словотворчості, слугуючи меті вдосконалення художнього смаку читачів.

Апробація результатів дисертації. Результати й основні положення дисертаційного дослідження представлено та обговорено на засіданнях кафедр англійської філології та германського загального й порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, на другій Всеукраїнській науковій конференції “Нові підходи до філології у вищій школі” (Мелітополь, 1994), на 11-ій та 12-ій науковій сесії Наукового товариства імені Шевченка (23 березня 2000 р., 22 березня 2001 р.), на конференції Методологічного семінару з проблем перекладознавства й контрастивної лінгвістики імені професора Жлуктенка (Львів, 16-17 лютого 2002 р.), на третій Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі” (Гурзуф, 7-11 травня 2002 р). Основний зміст дисертаційного матеріалу відображено у восьми самостійних публікаціях автора.

Структура роботи. Дисертація складається зі Вступу, чотирьох розділів, Висновків, 24 Таблиць, Бібліографії, Додатка. Загальний обсяг роботи – 218 сторінок, з них 188 – основного тексту. Додаток містить 204 сторінки. Список використаних джерел охоплює 265 позицій.

 

 

У Вступі обґрунтовано вибір теми, з’ясовано стан вивчення проблеми, визначено її актуальність, мету й завдання, викладені методологічні засади, показані наукова новизна, теоретична значущість і практична цінність одержаних результатів, сформульовані основні положення, що виносяться на захист. Окрім того, вказано на апробацію дослідження та подано перелік авторських публікацій, що передають його основний зміст.

У першому розділі “Теоретичні