Зіставлення словника перекладу із словником оригіналу як перекладознавча проблема (на матеріалі перекладів шекспірівського "Гамлета")

Якщо звичайні авторські словники існують у чотирьох лексикографічних формах (конкордансу, індексу, глосарія, тлумачного словника), то двомовні – у двох формах (глосарія та тлумачного). Це пояснюється специфікою цих словників, а саме – наявністю перекладу, який відсутній у конкордансах та індексах. СМП як різновид двомовного словника також має ці властивості. Отже, він повний за другою, третьою, четвертою ознаками, що їх виділив Б. Ларін, і може бути диференціальним тільки за першою ознакою – за реєстром слів.

Ми підготували матеріал у вигляді картотеки для укладання двомовного словника Шекспірового “Гамлета”, а також повних тлумачних словників перекладів. Укладено диференціальний словник стилістично забарвленої лексики перекладу Л. Гребінки. Дослідження авторських словників передбачає: 1) вибір канонічних текстів; 2) вибір тлумачних словників; 3) визначення одиниці опису й одиниці підрахунків лексики словників оригіналу та перекладів; 4) випрацювання принципів подавання матеріалу; 5) укладання картотек; 6) статистичну обробку отриманих даних.

Дефініцію слів першотвору було проведено на основі тлумачного словника англійської мови  . Дефініцію слів перекладів Л. Гребінки та Г. Кочура подано за академічним “Словником української мови” (СУМ) та “Словарем української мови за редакцією Б. Грінченка”. Лексику російських перекладів було тлумачено за словником російської мови С. Ожегова із залученням “Словаря современного литературного русского языка в 17-ти томах”. У випадках, коли ми не знаходили тлумачення слова через його застарілість і невживаність у сучасній мові в усіх названих словниках, ми зверталися до інших лексикографічних джерел, наприклад, до “Толкового словаря живого великорусского языка” В. Даля.

За одиницю опису словників взято лексему. Кожну лексему англійської, української та російської мови представлено як інтегральну одиницю певної граматичної категорії.

У дисертації подаються принципи відбору ілюстративного матеріалу. У СМП цитація відіграє дуже важливу роль – за її допомогою здійснюється контрастивний аналіз, який веде до певних висновків щодо повноцінної передачі мови оригіналу. Цитата є основним засобом фіксації відтворення в словнику слововживання автора (перекладача).

Завдяки проведенню обробки картотек за допомогою кількісних підрахунків було встановлено: 1) обсяг текстів, тобто кількість слововживань, оригіналу (29743) та чотирьох перекладів (Кочур – 21956; Гребінка – 23615; Лозинський – 23186; Пастернак – 21841; 2) реєстри слів (число лексем) творів (Шекспір – 4271; Кочур – 4270; Гребінка – 4616; Лозинський – 4307; Пастернак – 4494) 3) індекс лексичного зв’язку російських перекладів (0, 567, що означає, що спільні лексеми перекладу М. Лозинського і Б. Пастернака складають 56. 7% кожного словника окремо. Ми відмовились від визначення індексу лексичного зв’язку російських перекладів з українським через те, що, не зважаючи на подібну граматичну систему двох мов, лексика їх відмінна).

Цифри засвідчують, що перекладачі не тільки не звужують словник В. Шекспіра, а, навпаки, навіть розширюють його. Одержані дані спростовують, хоча і на формальному рівні, припущення про звуження Б. Пастернаком шекспірівського словника і показують, що словник Л. Гребінки відзначається більшою різноманітністю. Переклад Г. Кочура за кількістю лексем найближчий до першотвору. Переклад Б. Пастернака має великий слововказівник при найменшому обсязі тексту за рахунок низькочастотної зони лексики. Цій лексиці властива найвища стилістична маркованість. Високочастотна зона лексики ширша у Л. Гребінки та М. Лозинського, що зумовлює більший обсяг тексту, ніж у Б. Пастернака та Г. Кочура.

Третій розділ “Дослідження стилістично забарвленої лексики: контрастивний аналіз перекладів” присвячено розгляду стилістики оригіналу і чотирьох перекладів “Гамлета” на базі укладених словників. Подаються характеристики особливостей перекладацького почерку Г. Кочура, Л. Гребінки, М. Лозинського та Б. Пастернака.

Своєрідність індивідуального слововжитку у словниках письменників виражено за допомогою позначок, які класифіковані таким чином, як і у звичайних тлумачних словниках: 1) позначки, які розкривають стилістичне забарвлення (розмовний стиль, просторіччя, поетичне мовлення тощо) ; 2) ті, що вказують на експресивно-емоційно забарвлені слова; 3) такі, що характеризують слова в історичній перспективі, тобто з погляду їхньої застарілості або актуальності у словниковому складі літературної мови періоду творчості певного письменника (архаїзми, новотворення) ; 4) позначки, які представляють слова в територіальному аспекті (діалектизми). Досить часто у контексті лексична одиниця набуває певної конотації, що відображається в авторському словнику і відсутня у нормативному.

Після проведення кількісної обробки картотек було встановлено, що словники твору представлено переважно літературно-нейтральною лексикою, частка якої складає приблизно 80%. Стилістично нейтральні слова, образно реалізовані в контексті трагедії, є важливим художнім засобом.

Стилістично забарвлену лексику оригіналу характеризують 524 слова з частотою вживання 1048. У перекладі М. Лозинського таких слів 817 з частотою вживання 1791, у Б. Пастернака – відповідно, 864 / 1395, у Г. Кочура – 639 / 1100, у Л. Гребінки – 971 / 1318. До стилістично забарвленої лексики відносяться літературно-книжна і розмовно-просторічна, які порівнюються у першотворі й чотирьох перекладах. З’ясовано причини переважання тієї чи іншої категорії. Значна увага приділяється дослідженню застарілої лексики. Показано залежність ступеня архаїзації перекладів від їхньої прагматики, насамперед інтерпретаційної настанови та вирішення перекладацької проблеми дистанції часу. Це саме стосується інтенсивності використання розмовно-просторічних слів. Досліджено також емоційно-експресивно забарвлену лексику. Хоча стилістичне забарвлення окремих слів перекладів не завжди узгоджується