+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
48
Мова:
Українська
цього, неможливо не визнати, що чотиричленна класифікація є, по суті, структурно-, а не функціонально-орієнтованою, хоча й співвідноситься з відмінностями комунікативно-функціонального виду. Тому й не дивно, що деякі з названих комунікативних типів речень можуть виражати зміст, який не відповідає їх комунікативному статусу. Так, розповідне речення за відповідної інтонації може виражати питання: You will come here tonight. You will come here tonight?; спонукання: вчитель – учневі: There is little chalk left → / Bring me some chalk / та інше. Питальне речення може виражати пропозицію: What about a cup of tea?→ / Have a cup of tea/ ; пораду : Why don’t you take an aspirin? → / I advise you to take an aspirin/ ; докір: How dare you speak with your mother like that ?→ / You shouldn’t speak with your mother like that / та інше.
Таким чином, правомірно говорити про рухливість меж між розповідними, питальними, спонукальними та оптативними реченнями, або про відсутність жорсткого співвідношення між виділеними комунікативними типами та їх функціями. Як справедливо відзначив М. Я. Блох, у системі комунікативних типів речення виявляється сплетіння власне граматичних ознак та комунікативної настанови у рамках одного мовленнєвого акту, у результаті чого речення набуває змішаних рис в основі свого комунікативного статусу [4].
1.3Граматичні особливості комунікативних типів речення
Граматика – це засіб вивчення іноземної мови, а не мета. Зокрема мета вивчення граматики при навчанні читанню як виду мовленнєвої діяльності – прокласти шлях до розуміння інформації, що міститься в текстовому матеріалі. Тому ми вважаємо за необхідне ознайомити курсантів з граматичними особливостями науково-технічної літератури.
Кожна мова має свою граматику. Граматики української і англійської мов мають деякі схожі риси, але багато в чому відрізняються одна від одної. Подібне в граматиках іноземної та рідної мов допомагає нам оволодівати іноземною мовою, а відмінності створюють труднощі під час вивчення мови. Тому особливу увагу слід приділити тим особливостям граматики іноземної мови, яких ми не знаходимо в рідній мові. Розглянемо найважливіші відмінності в граматиках англійської та української мов:
В українській мові іменники, прикметники, займенники і числівники відмінюються (змінюються за відмінками). Прикметники, займенники і порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі та відмінку. В українській мові 3 роди — чоловічий, жіночий та середній — і 6 відмінків. В англійській мові прикметники, займенники і числівники за відмінками та родами не змінюються. Іменники змінюються тільки за числами; лише деякі іменники (живі) мають два відмінки — загальний і присвійний; решта іменників за відмінками не змінюється. Ті значення, які в українській мові передаються відмінковими закінченнями, в англійській мові виражаються прийменниками і порядком слів у реченні.
В українській мові порядок слів у словосполученні та реченні відносно вільний. Ми можемо сказати "Я прочитав учора цікаву книжку", або "Цікаву книжку я прочитав учора", або "Цікаву прочитав я вчора книжку" і т. д., причому основний зміст речення лишається незмінним. В англійській мові порядок слів у реченні сталий: у стверджувальних реченнях підмет стоїть перед присудком, прямий додаток — після присудка, прикметник — перед іменником, який він визначає, і т. д. Так, у реченні "I read an interesting book yesterday" можлива лише одна зміна: слово yesterday може бути поставлене на початку речення: "Yesterday I read an inretesting book" [15].
Ця відмінність між англійською і українською мовами пояснюється тим, про що було сказано вище. Оскільки в українській мові іменники відмінюються, роль іменника в реченні та словосполученні чітко визначається його формою, тому місце слова часто не має істотного значення; в англійській мові відмінювання іменників майже немає і роль слова в реченні визначається звичайно тільки його місцем. Наприклад, слово boy може виступати в ролі підмета (The boy ran away), прямого додатка (I saw the boy) і непрямого додатка (The teacher gave the boy a difficult task) залежно від його місця в реченні.
В українській мові дієслово має три часи — теперішній, минулий і майбутній. Форми часу і способу в українській мові утворюються головним чином за допомогою закінчень, префіксів або чергування звуків (пишу — писав — напишу і т. д.). У системі українського дієслова є форми доконаного і недоконаного виду.
В англійській мові є 16 граматичних часів. Форм доконаного і недоконаного виду немає. Для утворення форм часу і способу в англійській мові вживаються переважно допоміжні дієслова (I am writing, I have written, I shall write і т. д.).
В українській мові частини мови легко розрізнити за їх зовнішньою формою: так, ми з першого погляду визначаємо слово біліє як дієслово, слово білий як прикметник, слово білизна як іменник за закінченнями, які є в цих словах.
В англійській мові слово найчастіше вживається без будь-яких закінчень, у формі чистої основи або кореня. Так, форма light може бути і іменником (світло ), і дієсловом (запалювати, світити ), і прикметником (світлий, легкий ) залежно від свого місця в словосполученні і реченні.
Завдяки цій властивості в англійській мові нове слово часто утворюється із старого переосмисленням основи без будь-якої зміни зовнішньої форми (наприклад, від іменника nail — цвях утворюється дієслово