Зіставна характеристика комунікативних типів речення в англійській та українській мовах

Важливо також оволодіти стройовими елементами мови. Вони не тільки забезпечують можливість точного розуміння, але і значно прискорюють процес читання, оскільки це дозволяє швидко та правильно поєднати окремі одиниці тексту в більш складне смислове утворення.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що вироблення навичок розпізнавання граматичного контексту – складний процес, який потребує значних зусиль. Між тим, правильне розуміння змісту речення визначається не стільки значенням окремо взятих слів, скільки їх формою та синтаксичною функцією, тобто граматичним контекстом. Граматичним контекстом можуть бути форма слова, послідовність слів у словосполученні, наявність або відсутність артикля, прийменника і т. ін.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що перспектива проведення подальшого дослідження полягає у можливості детального вивчення функціонально-семантичних особливостей комунікативних типів речень.

 

 

Для дослідження було обрано англомовну передачу, що несе певну інформацію, а саме науково-популярну передачу “Mythbusters” та її україномовний відповідник “Руйнівники міфів”. Щоб провести порівняльний аналіз комунікативних типів речення візьмемо за досліджуваний матеріал інтерв’ю з ведучими програми “Руйнівники міфів”.

Залежно від мети висловлення розрізняють речення розповідні, питальні і спонукальні. 

Розповідні речення містять повідомлення про якийсь факт дійсності, подію, явище тощо. Розповідні речення — найпоширеніший комунікативний тип простого речення. Вони вирізняються максимальним ступенем формально-синтаксичного й семантико-синтаксичного членування і різноманіттям передаваного змісту. Для розповідних речень характерна відносна закінченість думки та специфічна розповідна інтонація — підвищення тону на логічно наголошеному слові і зниження тону в завершальній частині речення, напр.: «…our hero is being chased in the car by another car. And he says, if you don't have armor piercing, you can forget about shooting through the engine or the radiator of your pursuer, but it says you can skip bullets off the ground, into the floor of the car that's chasing you». – «За персонажем женеться автомобіль і там пояснюється, що, якщо у вас немає  бронебійної зброї  можна навіть не намагатися пробити мотор або радіатор машини, що доганяє ззаду, але ви можете змусити кулю відрикошетити від землі і пробити днище автомобіля суперника». «So they puzzled out an ingenious solution. This is the rig we have designed to find this out». – «Вони знайшли  оригінальний вихід. Ми винайшли цей прилад».

 

Питальні речення містять запитання, що спонукає співрозмовника до відповіді. їх комунікативне завдання полягає не в передаванні інформації, як у розповідних реченнях, а у спонуканні до отримання потрібної інформації, напр.: «Firing at 16 degrees, the bullet bounced and hit the board at 10 degrees. But did it have the power to penetrate?» − «Під кутом в 16 градусів куля відскочила від землі і вдарила в планку під кутом 10 градусів, але чи пройшла  вона наскрізь?»

Для вираження питання використовують такі засоби [15]:

а) питальну інтонацію, яка виявляється в підвищенні тону на слові, пов'язаному з питанням: «Feeling stronger! Ready to jump? Absolutely. − «Запасайся силами! Готова пострибати? Звичайно»;

б) питальні частки невже, хіба, чи та ін.: «But will the road ricochet change its trajectory and speed?» − «Чи змінить куля швидкість чи траєкторію?»;

в) питальні займенникові слова хто, що, який, чий, котрий, скільки, де, куди, звідки, як, коли, доки, чому, навіщо і под.: «Do you think he jumped further?» − «Думаєш, він пролетів більше?». «Who are the mythbusters?» − «Хто ці руйнівники міфів? ». Нерідко питання виражається не одним засобом, а всією їх сукупністю.

Спонукальні речення виражають різновиди волевиявлення: наказ, вимогу, заклик, побажання, прохання, пораду, дозвіл тощо. Необхідною ознакою кожного, спонукального речення є спонукальна інтонація.

Крім інтонації, до засобів вираження спонукання належтить неозначена форма дієслова, якою передається додатковий відтінок категоричності: «Let's see how far he went» − «Давайте перевіримо як далеко він полетів»;

Розповідні, питальні і спонукальні речення можуть мати різний ступінь емоційного забарвлення. Одні речення вимовляються із звичайною інтонацією, інші — з підсиленою. Розповідні, питальні та спонукальні речення, що вимовляються із звичайною інтонацією, є емоційно нейтральними. Емоційно ж забарвлені розповідні питальні та спонукальні речення, які вимовляються з підсиленою, напруженою інтонацією, називають окличними. 

Формуючи речення, ми тим самим формуємо більш чи менш завершену (відносно завершену) думку-судження, думку-питання, думку-спонукання тощо. Навпаки, коли нам треба що-небудь сказати або ж написати, про когось чи про щось запитати, спонукати когось до певної дії, — для цього треба вжити розповідне речення, питальне або спонукальне. Кожне з них може вимовлятися з додатковою окличною інтонацією. Залежно від мети висловлення розрізняють речення розповідні, питальні і спонукальні. Ці різновиди речень називають комунікативними типами речення.

 

 

Здійснене науково-філологічне дослідження дало можливість проаналізувати особливості комунікативних типів речень, зокрема питальних, заперечних та спонукальних, при перекладі англійських науково-технічних текстів українською мовою на прикладі телешоу «Руйнівники міфів» та зробити такі висновки на основі поставлених і виконаних завдань.

Аналіз комунікативних речень на прикладі перекладу телешоу «Руйнівники міфів», а точніше не прикладі інтерв’ю з ведучими шоу, дає підстави стверджувати, що залежно від мети висловлення розрізняють речення розповідні, питальні і спонукальні. Ці різновиди речень називають комунікативними типами речення.

Отже, для адекватного перекладу англійських комунікативних конструкцій перекладачеві необхідно добре розуміти їх прагматичні значення, які можуть мати синкретичний характер і реалізовуватись у прямих, непрямих і прихованих формах номінації. Питання про переклад комунікативних речень зі збереженням їх прагматичних значень унаслідок своєї спірності є великим полем для проведення найрізноманітніших досліджень, оскільки дати повний і абсолютний перелік прийомів перекладу комунікативних речень неможливо. У роботі перераховані й розглянуті найбільш вживані способи. Однак унаслідок прагматичної мобільності англійських комунікативних речень, їх здатності переходити з одного типу в інший у мові перекладу можуть видозмінюватися.

 

 

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник.— К., Либідь, 1993.— 368 с.
2. Сучасна українська літературна мова / За заг. ред. І. К. Білодіда. К., 1972. С. 431—509.
3. Іваницька Н.Б. Порівняльна граматка англійської та української мов: опорний конспект лекцій //  – Вінниця, 2007. – 88 с.
4. Каушанская В. Л. Грамматика английского язика / В.Л. Каушанская. - М., 2000. Комиссаров В. Н. Общая теория перевода / В.Н. Комиссаров. — М.: ЧеРо, 1999. — 135 с. 
5. Комиссаров В. Н. Теория перевода / В.Н. Комиссаров. — М. : Международные отношения, 1990. — 245 с. 
6. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1966. - 200с.
7. Беляева Е.И. Принцип вежливости в речевом общении // Иностр. языки в школе, 1985. - №2. - С. 12-16.
8. Блох М.Я. Теоретические основы граматики. - //М.: Высшая школа, 1986. - 159с.
9. Блох М.Я. Коммуникативные типы предложения в аспекте актуального
10. членения // Иностр. языки в школе, 1976. - №5. - С. 14-12.
11. Гак В.Г. Теоретическая граматика французкого язика. Синтаксис. - //М.: Высшая школа, 1986. - 208с.
12. Гедз С.Ф. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань з інтерогативним значенням у сучасній англійській мові: Автореф. дис... канд..філолог. наук. - К., 1998. - 18с.
13. Есперсен О. Философия граматики. - М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1958. - 404с.
14. Малюга Е.Н. Функциональнопрагматические аспекты английских вопросительных предложений.//00 - М.: Макс Пресс, 2001. - 294с.
15. Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения: Автореф.дис... докт. филолог. наук. - К., 1989. - 47с.
16. Чайка Л.В. Питальні висловлювання у комунікативному аспекті ( на мат-лі анг. мови):// Автореф. дис. канд.. філолог. наук. - К., 1998. - 16с.
17. Чахоян Л.П. О признаках высказывания // Значение и смысл речевых образований. - Калинин: Изд-во Калининск. ун-та., 1979. - С.121 - 126.
18. Kruisinga E.A. Handbook of Present Day English, p.II., English Accidence and Syntax. - Groningen, 1931. - 550 p.
19. Poustma H.A. Grammar of Late Modern English. Part I. The Sentence. //- Groningen, 1928. - 540p.