Зв’язок сучасних морфоструктур (сучасного рельєфу) дна північно-західного шельфу Чорного моря з глибинними структурами тектоносфери

На захист виносяться такі положення: 

1. Глибинна будова землі, як на суходолі, так і в зоні шельфу та континентального схилу північно-західної частини Чорного моря має чіткий вплив на рельєф поверхні. 

2. Успадкування глибинної будови (тектоно-магматичних структур, розломів тощо) в поверхневих формах рельєфу на суходолі відбивається в орогідрографічній мережі, а в зоні шельфу та континентального схилу – в палеодолинах, палеоруслах та каньйонах. 

3. Характерною особливістю складчастих та розривних деформацій північно-західного шельфу є те, що від покрівлі кристалічного фундаменту вверх по розрізу осадового чохла інтенсивність їх проявів слабне, але не згасає. 

Об*єм роботи. 

Дисертаційна робота об*ємом 182 сторінок машинописного тексту складається зі вступу, 5 розділів, висновків та списку літератури, що містить 134 найменування, включає 1 таблицю та 46 рисунків. 

Робота виконувалась у відділі сучасного морського седиментогенезу під науковим керівництвом доктора геолого-мінералогічних наук, професора О. Ю. Митропольського та доктора геолого-мінералогічних наук А. Я. Радзівіла, який предоставив неопубліковані матеріали по тектоно-магматичних структурах північно-західної частини Чорного моря. Автор висловлює їм глибоку вдячність за увагу та всебічну підтримку. Автор вдячний також провідним науковим співробітникам, кандидатам геолого – мінералогічних наук В. І. Мельнику та С. П. Ольштинському за консультації та поради. Автор висловлює подяку співробітникам та колегам, допомогою яких він користувався під час роботи над дисертацією. 

 

 

Тектоніка та глибинна будова Чорноморської западини знайшли відображення у працях М.І. Андрусова (1893, 1926), О.Д. Архангельського та М.М. Страхова (1938), М.В. Муратова (1960), Я.П. Маловицького (1967), А.В. Чекунова (1972), В.П. Гончарова, Ю.П. Непрочнова (1972), Ю.Г. Моргунова (1973), В.Б. Соллогуба (1984), Д.А. Туголєсова та ін (1985), І.І. Чебаненка, Ю.М. Довгаля (1985), Є.Ф. Шнюкова та ін (1981 – 1987). 

Чорне море є типовим внутрішньоконтинентальним басейном, що знаходить відображення у будові його дна. За даними В.П. Гончарова (1972), Є.Ф. Шнюкова, О.В. Григор*єва (1995) та ін., виділяються основні структурні елементи: шельф, континентальний схил, ложе та дається опис рельєфу кожного із них. 

Геологічна неоднорідність будови Чорноморського регіону обумовлена знаходженням його на контакті Середземноморської альпійської складчастої області та дорифейської Східно – Європейської платформи. Місце між давньою платформою та глибоководною улоговиною займає Скіфська палеозойська плита. Південна межа Східно – Європейської платформи, за даними геофізичних досліджень (Ф.К. Байдов, І.О. Гаркаленко, В.П. Гончаров та ін., 1974), проходить по глибинному розлому, який з*єднує докембрійський фундамент платформи з палеозойським комплексом Скіфської плити. Південна межа Скіфської плити, яка займає основну частину північно – західного чорноморського шельфу, умовно проводиться по підніжжю верхнього уступу континентального схилу (В.П. Гончаров, Ю.П. Непрочнов, А.Ф. Непрочнова 1972). 

Глибинна будова Чорноморської западини обумовлюється геологічною будовою її трьох геоструктурних зон: шельфу з корою континентального типу, континентального схилу з корою “перехідного” типу та ложем моря з субокеанічною корою. Згідно данним В.П. Гончарова, Ю.П. Непрочнова (1960, 1972) та ін. встановлено, що кора континентального типу з “гранітно-гнейсовим” шаром розвинута в межах шельфу, в “перехідній” зоні материкового схилу цей шар виклинюється і повністю зникає під ложем моря, переходячи в кору океанічного типу. 

Таким чином, спостеригається зональна будова Чорноморської глибоководної западини, пов*язана з різнорідністю земної кори, що її підстелює. 

Чорне море є районом високої тектонічної активності. В.Б. Соллогуб, А.В. Чекунов, Н.В. Соллогуб (1984) виділяють два типи тектонічних порушень, які розвинуті в північній частині Чорноморського регіону: субмеридіанальні глибинні розломи докембрійського закладення та субширотні – протерозойського. Найбільш тектонічно активною вважається зона континентального схилу, про що свідчать землетруси, епіцентри яких розташовані в цій зоні. 

З 1965 року Інститутом геологічних наук НАН України, а в останні роки також і Відділенням морської геології та осадочного рудоутворення ННПМ НАНУ під керівництвом академіка Шнюкова Є. Ф. проводяться комплексні дослідження континентального схилу результати яких викладені в серії наукових праць «Геология шельфа УССР» в 8 томах (1981 – 1987 рр.). В останні роки експедиціями під науковим керівництвом академіка Є. Ф. Шнюкова на дослідному судні «Київ» (1996 – 1998 рр) було ще більш детально вивчено геологію шельфу та континентального схилу Чорноморського регіону.. 

 

 

Розділ включає чотири підрозділи, перший із них присвячений сейсмічним дослідженням Чорноморської западини. Останніми дослідженнями була прийнята така стратиграфічна прив*язка горизонтів: 

1) Горизонт А1: основа верхнього четвертинного; 

2) Горизонт А2: основа четвертинного; 

3) Горизонт А3: верхня границя верхнього пліоцену; 

4) Горизонт А4: основа пліоцен – четвертинного; 

5) Горизонт С: верхня границя олігоцену (основа міоцену) ; 

6) Горизонт Е: верхня границя еоцену (або основа олігоцену) ; 

7) Горизонт К: верхня границя мезозою, верхня границя крейди, верхня границя до кайнозою, акустична основа або виклинюючі до нього осадочні шари в глибоководному басейні Чорного моря; 

8) Горизонт J: верхня границя юри; 

9) Горизонт Т: верхня границя триасу; 

10) Горизонт Z: акустична основа валів Шатського і Андрусова, західного басейну Чорного моря. 

У другому підрозділі аналізується магнітне поле