Звичаєве право: сутність, генеза, чинність

Означена мета дослідження зумовила відповідну сукупність завдань:

- з'ясувати специфіку філософсько-правового аналізу звичаєвого права;

- осмислити сутність звичаєвого права та категорій: звичка, звичай, правовий звичай, традиція, право, звичаєве право, які розкривають його зміст;

- розглянути історичну генезу науково-теоретичних положень звичаєвого права;

- з'ясувати детермінанти чинності звичаєвого права;

- дослідити специфіку функціонування звичаєвого права в Україні;

- проаналізувати звичаєве право як форму духовності й самобутності українського соціуму.

Об'єктом дослідження є звичаєве право як соціальний феномен.

Предметом дослідження є соціально-правове буття звичаєвого права, історична ґенеза його науково-теоретичних положень та специфіка українського звичаєвого права.

Методи дослідження. Методологічною основою філософсько-правового аналізу звичаєвого права є теоретичні методи як філософського, загальнонаукового, так і конкретно-правового характеру.

При дослідженні поставлених у роботі проблем були використані такі наукові методи:

- системний аналіз – при дослідженні підходів до розуміння звичаєвого права як однієї із форм права в цілому та визначенні його сутнісних характеристик і ознак чинності;

- теоретичний аналіз, синтез, порівняння – при дослідженні та конкретизації змісту категорій звичаєвого права, що описують його сутність та визначення специфіки чинності звичаєво-правових норм в порівнянні з чинністю норм закону;

- оброблення джерельного матеріалу, узагальнення та систематизація фактів з метою їх логічного опрацювання – при дослідженні історичної ґенези науково-теоретичних положень теорії звичаєвого права та властивостей українського звичаєвого права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті сутності звичаєвого права як соціально-правового явища, у з'ясуванні соціальних детермінант його чинності та у виявленні специфіки функціонування звичаєвого права в Україні. Вона деталізується в наступних теоретичних положеннях:

- визначено і проаналізовано такі групи соціальних детермінант чинності звичаєвого права, як економічні (різна позиція особи або спільноти в майновій ієрархії суспільства, роль та місце в системі суспільного виробництва) ; соціально-етнічні (неоднорідність людей і спільнот за професійними, територіальними й етнічними ознаками) ; соціально-політичні (локальний досвід спільноти на периферії державно-правової організації суспільства) ; духовні (різноманіття світоглядних орієнтацій спільноти, що відбивається в різних традиціях, звичаях, ритуалах, фольклорі, національній ідеї) ;

- удосконалено характеристику звичаєвого права в Україні. Проаналізовані такі властивості вітчизняного звичаєвого права, як гуманізм, “сердечність”, естетизація ритуальності, поетичний романтизм, спрямованість на забезпечення особистісного “життєвого світу” і мирного співіснування з оточуючим соціальним і природним середовищем;

- дістав подальший розвиток аналіз становлення теорії звичаєвого права щодо проблеми його чинності. Дослідження чинності звичаєвого права доповнено новим підходом, а саме: шляхом встановлення залежності чинності звичаєвого права від соціальних факторів. Виділено два характерних напрямки у визначенні чинності звичаєвого права: перший полягає в наданні звичаєвому праву обов'язкової чинності поряд із позитивним правом (школа природного права), другий – у запереченні чинності звичаєвого права і його значення як об'єктивного права (школа юридичного позитивізму) ;

- визначені і проаналізовані сутнісні аспекти звичаєвого права – фактичний, психологічний, діяльнісний, що становлять основу його чинності;

- доведено, що функціональні особливості звичаєвого права зв'язані з необхідністю саморегуляції відносин спільноти для збереження етнічної, професійної та регіональної самобутності;

- надана характеристика звичаєвого права як форми збереження духовності та самобутності українського соціуму;

- удосконалено методологію філософсько-правового аналізу звичаєвого права, що знайшло відображення в уточненні категоріального апарату теорії звичаєвого права.

Практичне значення одержаних результатів. Філософсько-правове осмислення феномена звичаєвого права, дослідження проблеми його чинності та специфіки функціонування може сприяти більш глибокому розумінню становлення та подальших шляхів еволюції права в Україні.

Результати дослідження можуть бути використані:

- для подальшої науково-теоретичної розробки проблем розвитку та сутності звичаєвого права у вітчизняній науковій практиці, виявлення закономірностей функціонування звичаєвого права як соціального інституту, розробки проблем правової онтології, аксіології та епістемології;

- в процесі читання курсів із філософії права, теорії держави і права, історії і теорії держави і права в Україні за темами: історія вітчизняної та європейської філософсько-правової думки, сутність права, походження права, джерела права.

Апробація результатів дисертації здійснена на теоретичних семінарах кафедр історії філософії та теорії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної академії внутрішніх справа України; на конференціях: Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Україна в ХХІ столітті: перспективи розвитку гуманітарних наук та освіти” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.) ; VІІ Харківські міжнародні Сковородинівські читання “Практична філософія і правовий порядок” (м. Харків, 2000 р.) ; Міжнародна науково-практична конференція, присвячена пам'яті професора К. Г. Федорова (м. Запоріжжя, 2001 р.) ; Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука” (м. Запоріжжя, 2001 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в трьох наукових статтях у фахових виданнях і тезах науково-теоретичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 190 сторінок. Список використаних джерел (кількістю 206 найменувань) займає 16 сторінок.

 

 

У вступі обґрунтовується актуальність, доцільність і ступінь наукової дослідженості обраної теми, визначено об'єкт, предмет і методологію дослідження. Розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, а також висвітлені аспекти, пов'язані з