Аналіз і методика проведення експертних оцінок інформаційної невизначеності

Назва методу пов’язана зі знаменитим храмом Аполлона в давньогрецькому місті Дельфи, жриці якого були відомими оракулами з досить загадковим характером висловлюваних ними пророцтв щодо людської долі або тих чи інших подій.

Метод „Дельфі” сформувався у процесі діяльності американської фірми „RAND Corporation”. Він був розроблений Н. Далкі і О. Хелмером і вперше застосований 1963 року. Спочатку метод використовувався для аналізу перспектив науково-технічного прогресу і вимірювання якості життя в Америці. Потім, в умовах політичного протистояння США і СРСР, був переорієнтований переважно на воєнні цілі (оцінка воєнного потенціалу 175 СРСР тощо). Фахівці корпорації, які розробили методику „Дельфі”, продемонстрували можливість „заглянути” в майбутнє, використовуючи об'єктивні методи, виходячи з того, що при цьому можливий один з двох результатів: „Або з кожним циклом відбувається зближення суджень, або документується неможливість досягнення подібного зближення”.

Процедури, що використовуються при реалізації методу Дельфі, характеризуються трьома особливостями, що відрізняють його від звичайних методів групової взаємодії експертів. До таких особливостей відносяться:

• анонімність експертів;

• регульований зворотній зв'язок, тобто використання результатів попереднього туру опитування;

• статистична обробка результатів групової відповіді [19].

Анонімне опитування групи експертів проводиться у письмовій формі в кілька турів. При цьому експерти не вступають у контакт між собою. Їм дають можливість ознайомитися з систематизованими результатами попереднього туру опитувань. Це становить „зворотний зв'язок, який дозволяє коригувати свої судження з урахуванням усереднених оцінок та пояснень експертів”. Йдеться, звичайно, не про досягнення цілковитої одностайності, оскільки „враховується, що, незважаючи на зближення точок зору, різниця існуватиме й після завершення опитування”. Потім все знову повторюється. При цьому кількість турів (як правило, від 2-х до 4-х) залежить від зведення поляризованих оцінок до мінімуму, тобто метод передбачає „сортування суджень” щодо оцінки тенденцій питання, яке досліджується. Якщо експерти досягають згоди з принципових питань у межах 2-го туру, то опитування припиняється [20].

Зворотний зв’язок – одна із основних властивостей дельфійської процедури. Регульований зворотний зв’язок досягається шляхом проведення декількох турів опитування. Класичний метод Дельфі передбачає чотири тури опитування. Після кожного туру відповіді експертів узагальнюються, визначається система усереднених показників і разом з додатковою інформацією результати розрахунків надсилаються експертам, що дозволяє уточнити і скорегувати початкові відповіді. Така процедура повторюється до досягнення прийнятної збіжності сукупності висловлених суджень. Таким чином, використання результатів попереднього туру опитування, доповнене статистичними характеристиками групової відповіді, дозволяє кожному експерту познайомитись з думками своїх анонімних колег, порівняти свої відповіді з узагальненими висновками всієї групи експертів [16].

Статистична характеристика групової відповіді полягає в тому, що група фахівців складає прогноз, який містить точку зору тільки більшості експертів, тобто таку точку зору, з яким могла б погодитись більшість груп. Однак навряд чи може існувати який-небудь показник ступеня розбіжності думок, що могли існувати в членів групи. Фахівці визначають показники, котрі дозволяють вияснити, наскільки відповідь кожного експерта відповідає точці зору групи експертів в цілому. Для цього визначаються медіана та квартилі.

Медіана ділить упорядкований ряд на дві рівні частини і відповідає середньому члену ряду, побудованого в порядку зростання (ранжований ряд). Квартиль – це значення ознаки, що відповідає членам ряду, віддаленої від початку на 1/4 (нижній квартиль) та 3/4 (верхній квартиль).

Отже, медіана та квартиль ділять упорядкований ряд чисел на чотири частини. Прийнято вважати, що медіана характеризує узагальнену думку групи експертів, а оцінки, що потрапили за межі верхнього та нижнього квартилів, знаходяться за межами інтервалу довіри.

Кожна відповідь усередині групи враховується при побудові медіани, а величина розкиду відповідей характеризується величиною інтервалу між квартилями. Іншими словами, групова відповідь може бути представлена у вигляді медіани і двох квартилей, тобто у вигляді такого числа, оцінки якого однією половиною членів групи були більші від цього числа, а іншою половиною – менші.

Метод «Дельфі» дає можливість ефективно взаємодіяти членам жюрі, хоча результати цієї взаємодії і контролюються керівником групи шляхом підсумовування аргументів. Члени жюрі змінюють свої оцінки саме тоді, коли є переконливі доводи їх колег, у іншому випадку вони завзято дотримуються своїх протилежних точок зору [19].

Збір і обробка даних індивідуальних думок експертів у будь-якій області дослідження за методом Дельфі здійснюється таким чином:

1. Питання в анкетах поставлені так, щоб відповіді на них обов’язково мали будь-яку кількісну характеристику.

2. Опитування експертів проводяться у декілька турів, в ході яких питання і відповіді систематично уточнюються.

3. Ознайомлення всіх опитуваних експертів-учасників експертизи з результатами опитування проводиться після кожного туру.

4. Одержання від експертів обґрунтування своїх думок у випадку, коли оцінки їх думок значно відрізняються від думок більшості.

5. Послідовна від туру до туру статистична обробка відповідей з метою отримання узагальнюючих характеристик результатів експертизи [16].

Метод Дельфі, не дивлячись на ряд переваг, має і недоліки. Проведення опитувань в чотири та більше турів має за мету максимально зблизити точку зору експертів. Досвід показує, що досягається це не завжди. Крім того, багатотурове опитування подовжує процедуру складання прогнозу в часі і нерідко дратує експертів. Для того щоб усунути властиві