Аналіз і методика проведення експертних оцінок інформаційної невизначеності

Cинектику можливо застосувати у процесі створення інновацій, основні особливості цього методу полягають у такому:

1) творчі здібності мають латентний (прихований) характер, тому необхідно створювати умови, щоб вони проявились;

2) ірраціональний компонент необхідно вважати важливішим за раціональний;

3) творчі процеси окремої особистості і колективу аналогічні;

4) творчий процес можна не тільки пізнати, але і організовувати.

У процесі застосування методу синектики інноваторам доцільно використовувати три загальних типи дій:

1. «Гра» зі словами та дефініціями, що являє собою перетворення проблеми, задачі в її визначення за допомогою узагальнюючого слова або вислову.

2. «Гра» із запереченням будь-якого ключового закону, стандарту, наукового поняття. При цьому підході синектичний колектив моделює ситуацію, в якій порушено один зі стереотипних законів і намагається відповісти на запитання: «Як цього можна домогтися в реальності?»

3. «Гра» з метафорою. Експериментування з метафорою – один з найпродуктивніших механізмів, коли потрібно знайоме зробити незнайомим, а незнайоме – знайомим [23].

На практиці використовують п'ять типів аналогій:

Пряма аналогія – порівняння досліджуваних фактів зі схожими фактами з інших областей науки або практики. Найбільш поширеними є порівняння господарських організацій як соціально-економічних систем з системами іншого роду: біологічними (фірма як рослина), технічними (бізнес-процеси як керуючі імпульси і рух машини) і т. п. Очевидно, що для реалізації цього оператора синектики потрібні люди, які мають різнобічні знання і схильні до системного аналізу проблем і об'єктів, здатні подумки вийти за межі своєї професійної діяльності.

Особиста (суб'єктивна) аналогія дозволяє представити себе тим предметом (частиною предмета) або явищем, про який йде мова в задачі. Особиста аналогія вимагає яскравої уяви і здібностей до перевтілення, порівнянних з артистичними. Основне завдання суб'єктивної аналогії – дозволити розглядати такі аспекти досліджуваної проблеми, які, в силу інерційності нашого мислення, не можуть бути виявлені за допомогою звичайних роздумів. При цьому образи і аналогії на перший погляд можуть здаватися безглуздими і смішними. Головне, щоб вони допомогли синектору висловити те, що практично неможливо висловити, використовуючи логічні висновки та раціональні міркування.

Символічна аналогія полягає у виявленні парадоксів і протиріч у звичних і зрозумілих фактах. Символічну аналогію іноді називають оператором позитивного скептицизму. Застосовуючи символічну аналогію, синектор повинен спочатку розпізнати основну якість досліджуваного явища або проблеми, виявити протилежну якість, а потім спробувати визначити їх поєднання. Іншими словами, синектор повинен однією компактною (можливо, трохи дивною) фразою висловити зв'язок між непорівнянними поняттями, що найбільш ємно характеризує аналізоване явище чи об'єкт.

Образна аналогія – уявна заміна досліджуваного явища або об'єкта деяким образом, зручним для подальшого порівняння з іншим образом, прийнятим за еталон або стандарт. Таке порівняння покликане допомогти виявити приховані можливості і визначити шляхи вирішення проблеми. Величезну роль при формуванні образної аналогії грає уява синектора, його вміння помічати емоційно-художню схожість різних явищ і предметів.

Фантастична аналогія – символічний опис бажаного майбутнього або нереальних ситуацій, в яких відсутні об'єктивні закони і явища, що перешкоджають прийняттю бажаного рішення в реальному світі. Цей оператор синектики також як і попередні вимагає від учасників процедури розвиненої уяви і творчої розкутості. Але в даному випадку свобода образного мислення повинна бути максимальною. При висловленні фантастичних аналогій основний акцент робиться на символічний опис бажаного майбутнього або нереальних ситуацій, в яких відсутні об'єктивні закони і явища, що перешкоджають прийняттю бажаного рішення в реальному світі [24].

Синектори працюють за певною програмою, яка удосконалюється з часом, як і програма підготовки самих синекторів [16].

Перший етап – постановка завдання, опис існуючої проблеми.

Особливість цього етапу полягає в тому, що ніхто (крім керівника-синектора) з учасників синектичного колективу не посвячується в конкретні умови завдання і необхідний результат. Такий початок є необхідним, оскільки раннє визначення завдання не дозволить інноваторам відійти від звичного ходу думок і не дасть змогу абстрагуватись. Тому на першому етапі проблему (явище чи об'єкт) доцільно представити у загальному вигляді.

Другий етап – перетворення незнайомого на знайоме.

Розглядають можливість перетворити незнайому і незвичну проблему у ряд більш звичних задач. Кожний учасник повинен найти і сформулювати одну із цілей поставленої проблеми. По суті, на цьому етапі проблема ділиться на підпроблеми.

Третій етап – інформаційний обмін.

Здійснюється інформаційний обмін між членами синектичного колективу, що дозволяє обміркувати завдання й систематизувати інформацію за проблемою з урахуванням результатів попереднього етапу.

Четвертий етап – безпосередньо творчий процес.

Поглиблення знань щодо викладеної проблеми з використанням метафор, дефініцій, заперечень. Цей етап передбачає активізацію творчого мислення з використанням всіх видів аналогій.

П’ятий етап – об'єднання аналогій з проблемою.

Пошук можливостей перенесення знайдених найбільш вдалих аналогій і образів та формування пропозицій для вирішення поставленого завдання. Проблема звільняється від своєї старої жорсткої форми. За допомогою сукупної точки зору усіх учасників синектичної групи формується ідея.

Шостий етап – формування рішення і його практичне впровадження.

Прийняття остаточного рішення і проведення науково-дослідних робіт. Важливим елементом етапу є критична перевірка ідей експертами та доведення її до практичного впровадження [16, 23].

Метод «синектика» показав себе як надзвичайно ефективний для підготовки рішень з особливо важливих