Аналіз і методика проведення експертних оцінок інформаційної невизначеності

Виявлення потенційних експертів здебільшого залежить від встановленої мети експертизи. Якщо складання прогнозу орієнтовано на зацікавленості тільки окремої організації (підприємства) і вимагає при цьому глибокого знання її історії, господарської політики, виробничих особливостей, то доцільно використовувати експертів самих організацій. Перевагу треба віддати тим спеціалістам, що мають вільний час, бажання та високий професіоналізм. Слід остерігатись залучення керівників верхнього ешелону влади, якщо вони занадто зайняті і не мають достатньо часу для продумування та обґрунтування відповіді. Оцінки їх в таких випадках будуть поспішні, а їх думка, як правило, чинить тиск на спеціалістів, що знаходяться на декілька щаблів нижче по службовому положенню.

Таким чином, на практиці потрібно йти на компроміс між залученням в групу експертів спеціалістів, службовий стан яких дає їм достатньо широкий кругозір, та залученню таких спеціалістів, що в змозі витратити необхідний час для відповідей на питання анкети. Оцінка рівня останніх може бути отримана в відділах кадрів, із звітів про службову кар'єру, росту оплати праці, а також з думок колег.

Якщо ж прогноз залежить не від знання організації, а вимагає широких знань в певній сфері, то спеціалістів слід шукати поза організацією. Підбір експертів за таких умов значно ускладнюється.

Вирішити таку проблему можна різними способами. Якщо на підприємстві (організації) є хоча б один спеціаліст в даній області знань, то його можна попросити назвати експертів зі сторони. Можливий також інший шлях. На основі аналізу літературних джерел з прогнозованої проблеми вибирається будь-який спеціаліст, що має декілька публікацій в даній області. Офіційно до нього звертаються з проханням назвати, на його думку, 10 найбільш компетентних в даній сфері спеціалістів. Потім звертаються одночасно до кожного з десяти, вказаних на першому етапі, спеціалістів, щоб вони вказали в свою чергу десять найбільш компетентних колег. З отриманого списку спеціалістів викреслюються 10 першочергових, а решті надсилаються листи, що містять вказане вище прохання. Таку процедуру повторюють до тих пір, поки ні один з вище названих спеціалістів не додасть нових прізвищ до списку експертів, тобто поки не стабілізується мережа експертів. Сформований список експертів можна вважати генеральною сукупністю спеціалістів, компетентних в даній сфері знань.

Використовувати всіх спеціалістів в проведенні експертизи недоцільно та практично неможливо. Тому з загального списку потрібно сформувати репрезентативну вибірку. Відібрані спеціалісти повинні відповідати таким вимогам:

• експерт повинен бути визнаним спеціалістом в даній сфері;
• експерт має бути обізнаним не тільки в даній сфері, а також в суміжних сферах;
• оцінки експерта мають бути відносно стабільні в часі, на всіх етапах експертизи;
• експерт повинен мати деякий досвід успішних прогнозів в даній сфері знань або хоча б взагалі досвід прогнозування;
• експерт повинен мати широкий кругозір, ерудицію, бачити перспективи.

При формуванні групи експертів основними є питання визначення її кількісного і якісного складу. Відбір експертів починається з визначення питань дослідження; потім складається список осіб, що є компетентними в цих галузях.

Для отримання якісного прогнозу до учасників експертизи висувається ряд вимог, основними з яких є:

• Високий рівень загальної ерудиції;
• Глибокі спеціальні знання в галузі, що досліджується;
• Здатність до адекватного відображення тенденцій розвитку об’єкта, досліджується;
• Наявність психологічної установки на майбутнє;
• Наявність академічного наукового інтересу до питання, що оцінюється, при відсутності практичної зацікавленості спеціаліста в цій галузі;
• Наявність виробничого та (або) дослідницького досвіду в галузі, що розглядається.

Для визначення відповідності потенціального експерта перерахованим вимогам використовується анкетне опитування. Додатково до цього використовують спосіб самооцінки компетентності експерта. При самооцінці експерт визначає ступінь своєї поінформованості також за допомогою анкети.

Кількість експертів, включених до експертної групи, може бути від 10 до 150 чоловік. Число експертів суттєво впливає на точність групової оцінки. Зменшення числа експертів веде до зниження точності прогнозу, тому що на кінцеві результати значно впливає кожен експерт. Збільшення числа експертів, хоча і підвищує, як правило, точність прогнозу, однак ускладнює організацію проведення експертизи, продовжує строки її проведення в часі. Тому при виборі числа експертів також потрібен компроміс між точністю та трудомісткістю роботи, часом проведення експертизи [16, 19, 20].

Існує декілька підходів до формування оптимальної чисельності групи експертів – формальних і неформальних. Так, для встановлення меж чисельності групи розраховується максимальна і мінімальна величини.

Максимальна чисельність експертної групи встановлюється на основі нерівності:

де nmax – максимальне число експертів в групі; Кi – компетентність і-го експерта за шкалою компетентності; Кmax – максимально можлива компетентність експерта за шкалою компетентності.

Мінімальна чисельність експертної групи визначається за формулою:

де В – середня оцінка прогнозованої величини, в балах; В′ – середня оцінка, яка дана експертною групою, з якої виключений (або є навпаки, в яку включений) один експерт; Вmax – максимально можлива оцінка прогнозованої величини в прийнятій шкалі оцінок; ε – задана величина зміни середньої помилки при включенні або виключенні експерта.

Рекомендується також мінімальне значення експертної групи визначати в залежності від заданої величини зміни середньої оцінки:

Відтак, чисельність групи встановлюється в межах nmin≤n≤nmax.

Число експертів в групі можна визначити також на основі теорії вибіркового спостереження.

Середня гранична помилка частки розраховується за формулою:

де