Аналіз і методика проведення експертних оцінок інформаційної невизначеності

 

 

Морфологічний метод аналізу використовує структурні (морфологічні) взаємозв'язки сукупності економічних явищ і ґрунтується на повній відсутності якого-небудь нав'язливого попереднього судження. Цей метод розглядається як упорядкований спосіб економічного дослідження об'єкта та отримання систематизованої інформації з усіх можливих варіантів рішень. Такий підхід має назву «морфологічного ящика», який будують у вигляді дерева цілей чи матриці, де у кожній ланці є лише одне рішення. В економічному аналізі треба розробляти таку морфологічну матрицю, в якій якнайповніше виражався б принцип системного комплексного підходу до дослідження всієї сукупності показників, причин їхньої зміни, місць виникнення відхилень і винуватців тощо. Завдяки розробці морфологічних матриць значно скорочується час проведення аналізу, він стає оперативним, зменшується залежність результатів аналізу від здібностей керівника, стає можливим прийняття альтернативних рішень [25].

На першому етапі слід відмовитись від явно неприйнятних шляхів вирішення, а потім методом послідовного виключення досягти такого положення, коли для вирішення кожної частини проблеми залишається тільки один шлях (один напрямок, варіант, засіб). Іншими словами, в кожному осередку морфологічного ящика буде міститися лише одне можливе рішення, або ящик взагалі не буде його мати. Наявність двох або більше рішень вимагає нових додаткових пошуків [16].

Морфологічний аналіз починається з певного рівня знань про об'єкт, що досліджується. Необхідність перебору всіх можливих альтернатив вирішення проблеми і вибір найбільш оптимального напрямку вимагає від дослідника різнобічні знання з різних галузей. Все це сприяє підвищенню знань про об'єкт, що досліджується, на якісно новий рівень [26].

Морфологічний аналіз може бути інструментом передбачення ще не створених винаходів, або, принаймні, засобом описання оптимальної конфігурації обладнання, призначеного для виконання певних функцій незалежно від того, чи пощастить зробити задумане з прийнятною ймовірністю. І якщо навіть не поталанило повністю досягти поставленої мети, проведене дослідження було корисним, тому що стало джерелом нових ідей, відправною точкою для подальшого аналізу і пошуку інших напрямків прогнозування.

Отже, при побудові морфологічного ящика мета не повинна обмежуватись лише знаходженням окремих рішень. В результаті поглибленого морфологічного аналізу можна прийти до нових ідей щодо можливих рішень, а звідси недалеко і до принципово нових технічних і організаційних нововведень [16].

 

 

 

Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливість вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві [27].

Інвестиції (лат. invest – вкладати) – це фінансові, майнові та інтелектуальні цінності в будь-якій формі, що вкладаються в бізнес, унаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [28].

Інвестиційна діяльність – це широкий комплекс цілеспрямованих проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку в умовах переходу до ринкових відносин з послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже створених основних фондів [27].

Класифікація інвестицій

З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

1. За тривалістю (згідно з методологією НБУ) :

− короткострокові – до 1 року;

− середньострокові – від 1 до 3 років;

− довгострокові – більше 3 років.

За кордоном – короткострокові – до 1 року, довгострокові – більше 1 року.

2. За регіональною належністю інвесторів:

- внутрішні (приватні, колективні, державні) ;

- іноземні;

- спільні.

3. За матеріально-речовою формою цінностей:

а) активи – цінності, що знаходяться на балансі інвестора:

фінансові – грошові засоби, цільові банківські вкладення, паї, акції та ін. цінні папери;

матеріальні – рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, авто та ін. матеріальні цінності) ;

нематеріальні – майнові права, які випливають з авторства на літературні та музичні твори, комп’ютерні програми, бази даних та інші інтелектуальні цінності; права на знаки товарів та послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові найменування і т. ін.) ; права на об’єкти промислової власності (на винаходи, промислові зразки, види рослин, породи тварин, “ноу-хау”) ; права користування природними ресурсами і майном; інші права, які мають цінність (на ведення деяких видів бізнесу, на податкові пільги, на використання інших переваг) ;

б) деривативи – забалансові інструменти, похідні від активів та ті, що мають цінність (термінові контракти).

4. За об’єктами інвестування:

а) реальні інвестиції – довгострокові вкладення капіталу, що здійснюються на підприємствах-товаровиробниках. Оскільки одразу відомо, куди саме вкладаються кошти, то вважається, що інвестиції спрямовуються у реальний (фізично існуючий) сектор економіки: у землю, нерухомість,