Аналіз політичної лірики Генріха Гейне

В той час Німеччину називали «країною філософів і поетів». Так, наприклад, у творах Лессінга «Емілія Галотті» та «Натан Мудрий» описується і критикується феодальне, соціальне і релігійне становище тогочасного суспільства. Про ці проблеми йдеться також у творах молодого Гете: «Гец фон Берліхінген», «Прометей» і «Страждання юного Вертера». Шиллер в «Розбійниках» і «Підступності та коханні» створив перші зразки антифеодальної драми. Письменники літературного напряму «Буря і натиск» Ленц, Вагнер, Клінгер наголошували на праві «сильної особистості», виступали проти кріпосного права. Всі ці письменники користувалися великою популярністю серед молоді. Проте не можна сказати, що порушені проблеми у творах вищезгаданих письменників, носять суто політичний характер. Найчастіше вони висвітлювали певні філософсько-етичні чи моральні проблеми. Це пов’язано не лише з тим, що література розвивалась у поганих умовах, але й з тим, що населення не було налаштованим на боротьбу за свої права і краще майбутнє [7, с. 4].

Все змінилося під час французької революції, яка сколихнула Німеччину і дала надію на визволення. Тоді німецьке населення зрозуміло і глибоко осмислило значення слів – «свобода», «рівність», «братерство». У 1806 році наполеонівська армія увійшла в Дюссельдорф – рідне місто Генріха Гейне. Поет влучно сказав: «Маршрут всього мого життя лежав уже в моїй колисці». Початок даного маршруту – це перші дитячі роки, пов'язані з незабутніми враженнями від перебування французів у Рейнській області [7, с. 5].

Творчість Генріха Гейне – це невід'ємна частина німецької культури. І для того щоб краще її зрозуміти, необхідно достеменно простежити розвиток складного світогляду її геніального творця.

Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 року в сім'ї небагатого і не дуже успішного купця єврея Самсона Гейне. Батько Генріха був легкомисленною людиною, а мати походила з інтелігентної родини лікарів і вважала себе ученицею Руссо і раціоналісткою Просвітництва [8, с. 115].

Вже у ранніх роках майбутній поет «дихав Францією». В «Мемуарах» він ще точніше підмітив: «Я народився в кінці скептичного століття, в місті, де в період мого дитинства господарювали не лише французи, а й французький дух» [4, с. 41].

У завойованих французькими військами землях був введений Кодекс Наполеона, згідно з яким ліквідовувалися феодальний устрій і встановлювалася рівність всіх людей перед законом. Кордони між німецькими князівствами зникали. Наполеон скрізь встановлював свої порядки і на керівні посади ставив своїх людей. Дюссельдорф – рідне мосто Гейне, став столицею нового, насиченого «французьким духом», герцогства Берг-Юліх. Поступово тут зароджувалися революстичні ідеї та погляди.

В будинку Самсона Гейне всі шанували і поважали Наполеона. На початку 1800-х років, коли Прирейнська область була захоплена військами Наполеона, французькі солдати зупинилися на постій у будинку Гейне. Малий Гаррі (так називали Генріха в сім'ї) подружився з юним солдатом-барабанщиком, який «відбивав на своєму барабані ритми революції», як пізніше згадував поет. Наполеон для Гейне був втіленням ідеалів Французької буржуазної революції. Волелюбність, яка зародилася ще зовсім в дитинстві, на все життя залишилася у серці поета.

В Дюссельдорфі, на окраїнах міста, у стінах францисканського монастиря, Генріх навчався в ліцеї у французьких вчителів, католицьких священиків. Але ні ректор Шальмейер, ні інші вчителі і духовні наставники, не прищепили йому інтерес до релігійного вчення [8, с. 116].

Батьки покладали великі надії на свого сина. Вони бачили здібності допитливого хлопчика, а мати майбутнього поета Беті ван Гельдерн уявляла його генералом наполеонівської армії. Проте ганебне падіння французького імператора розвіяло її мрії. Знову поверталися старі феодальні порядки. Тогочасні керівники Європи намагали знищити все, що було пов'язано з революцією і буржуазно-демократичними свободами.

Юний Гейне дуже переймався подіями, які повернули його країну до роздробленості і відсталості. Життєві перспективи для нього звузилися, оскільки старі порядки ущімляли права євреїв і для Гейне в Німеччині був відкритий лише один шлях – коммерсант. Навчання у торговій школі Дюссельдорфа не приносило Гейне задоволення, а, навпаки, викликало лише відразу [7, с. 7].

 

 

1819 – 1825 роки – це шість років студентського життя Гейне – важливий етап у його розумовому і творчому розвитку. Це час, коли він остаточно для себе вирішив, що основною діяльністю в його житті буде література [7, с. 21].

Будучи у 1820 році студентом Бонського університету, Гейне зустрівся з профессором Августом Вильгельмом Шлегелем, відомим німецьким романтиком. Варто зазначити, що він відіграв велику роль в поетичному розвитку Гейне. В студентські роки молодий поет дуже захоплювався лекціями свого вчителя, оскільки той вражав його своїми глибокими знаннями в області світової поезії. Август Вільгельм Шлегель бачив у своєму учневі великий поетичний дар і з великим задоволенням відкривав йому таємниці поетичного мистецтва.

Проте дружні відносини Гейне з А. В. Шлегелем тривали недовго. Для молодого поета, який хотів показати в поезії тодішню сучасність і зробити ліричним героєм людину свого часу, творчість Шлегеля була далекою.

Геттинген, куди Гейне переїхав із Бонну в жовтні 1820 року, здавався йому містом філістерської обмеженості. Пізніше це відобразилось у в деяких