Аналіз політичної лірики Генріха Гейне

У цій поезії поет висловлює свою надію на краще, нове життя, на визволення від довговічного рабства, на світло, яке прийде на зміну темряві. Адже ткачі тчуть саван для старої Німеччини: „Altdeutschland, wir weben Dein Leichentuch…[DG, c. 435]“.

 

 

За час проживання у Франції, поету двічі – у 1843 і в 1844 роках – вдалося відвідати свою батьківщину. Гейне їздив у Гамбург, де в цей час жили його мати, сестра, дядько Соломон Гейне – і його видавник Кампе. Перша поїздка (жовтень-грудень 1843 року) і стала приводом для написання поеми. Поема складалася в основному у січні-лютому 1844 року. У листі від 17 квітня 1844 року поет повідомляє свого видавця про завершення написання „Deutschland. Ein Wintermärchen“. 21 вересня Гейне відсилає з Гамбурга коректурні листи поеми К. Марксу для її опублікування в газеті «Форвертс».

У листі до Кампе 20 лютого 1844 року, Гейне повідомляє, що «написав гумористичний подорожній епос, опис моєї подорожі до Німеччини, це цикл із 12 поезій… Мої нові вірші – зовсім новий жанр, це подорожні картини, записані у віршах: вони будуть дихати більш високою політикою, аніж вся ця славнозвісна балаканина на політичні теми [7, c. 178]».

Поема „Deutschland. Ein Wintermärchen“ входила до першого видання збірки «Нові поезії», але майже одночасно вона вийшла окремою книгою, і до наступних видань збірки Гейне її вже не включав.

Поема „Deutschland. Ein Wintermärchen“ – це передусім сатира широкого проблемно – тематичного діапазону. В ній Гейне викриває реакційні монархічні режими німецьких держав і передусім Пруссії, застарілі, обтяжені феодальними пережитками німецькі порядки, архаїчні установи, неподолане серед німецької інтелігенції замилування середньовіччям, вузький націоналізм і тевтономанство, виховуваний у народу століттями підневільного життя сервілізм і вірнопідданство, його наївну віру в добрих і справедливих монархів. За всім цим стоїть прагнення поета пробудити політичну самосвідомість німецького народу, який має стати силою, що сама вирішує свою долю [18, c. 23].

Поема „Deutschland. Ein Wintermärchen“ є оригінальним художнім явищем із своєрідною структурою. Сам поет визначив її як «поему політичну й романтичну [5, c. 109]». У центрі твору – образ поета. Поет ненавидить, любить, жартує, насміхається, обурюється, глузує… Його живий образ конкретизує та надає емоційної значимості політичному змісту поеми. Читачам подаються не абстрактні істини, не загальні роздуми і не готові рецепти на всі випадки життя. Все, про що говорить поет – вистрадане ним самим і стало його святими переконаннями і віруваннями. Політичні проблеми – це справа і його життя. Гейне переконаний, що політика – це найважливіший елемент існування сучасної людини. Вона повʹязана з усіма сторонами життя і діяльності людей, тому в поемі її зображено дуже конкретно і в різних формах. Інтимні подробиці з життя поета і його політичні переконання, сатира на його сучасну буржуазно-юнкерську Німеччину і, здавалося б, особисті виступи проти гамбурзького суспільства, в поемі взаємно доповнюють одне одного [5, c. 109].

Німеччина, яку побачив Гейне після тринадцятирічної розлуки, залишилась тією ж самою «романтичною» Німеччиною зі своїми відсталими соціально-політичними порядками і з «романтиком на троні» – пруським королем; з дівчиною, яка все ще співає романтичну пісню зречення; з кельнськими обскурантами, які мріють добудувати «Бастилію духу» – Кельнський собор; із «швабською школою» романтиків, та з середньовічними романтичними легендами [4, c. 199].

Поема Гейне побудована на різного роду контрастах: містичне і реальне, романтичне і сучасне, фантастика і буденність.

Автор широко використовує всі літературні прийоми та засоби романтиків – легенда, міф, фантастичне видіння, сни, алегорії і символи. Цей поетичний арсенал романтиків відкриває перед Гейне багаті ідейні та художні можливості – допомагає показати справжні проблеми суспільства, вивести їх за межі буденності та злободенності і надати поемі тієї схематичності та яскравості, характерної для всієї його політичної поезії. Разом з тим за допомогою цих романтичних прийомів і засобів Гейне розкриває фальшивість і двоякість тогочасної романтики [5, c. 110].

Романтика Гейне є досить своєрідною. Характерною ознакою цієї романтики є іронія поета. У ній ведеться запекла боротьба між старим і новим, світлом і темрявою, розпачем і надією, сумнівами та вірою.

Ми вважаємо, що саме під цією «гейнівською» романтикою зашифровані ідеї Прсвітництва. Це можна помітити ще з першого розділу: незважаючи на те, що маленька арфістка співає стару пісню про зречення, поет все одно стверджує, що і на землі буде рай для людей: „Wir wollen hier auf Erden schon das Himmelreich errichten“, „Wir wollen auf Erden glücklich sein…[HHW, c. 97]“. Це означає, що Гейне вірить у краще, світле майбутнє свого народу попри те, що він реально оцінює становище побаченої батьківщини. Автор оптимістично і метафорично стверджує, що Європа вже на шляху до визволення і сободи: „Die Jungfer Europa ist verlobt mit dem schönen Geniusse der Freiheit,