Аналіз політичної лірики Генріха Гейне

У четвертому розділі можна побачити рядки, в яких гостро критикуються духівники і церковне життя. Гейне глузує над християнськими святинями, радіє тому, що не збудувався до кінця Кельнський собор, так звана «бастилія духу» і що не вдасться святим римським пролазам згноїти німецькиї розум. Гейне не обходиться тут без своєї іронієї: він ставить питання, що ж робити із святими мощами, якщо Кельнський собор перетворять на конюшню? Куди, наприклад, помістити мощі трьох волхвів? І відповідає, що цих волхвів можна буде перенести у залізні клітки в Мюнстері, в яких колись виставляли на показ тіла страчених вождів революційних рухів. Глава закінчується наступними рядками:

„Folgt meinem Rat und steckt sie hinein In jene drei Körbe von Eisen, Die hoch zu Münster hängen am Turm, Der Sankt Lamberti geheißen.

Der Schneiderkönig saß darin Mit seinen beiden Räten, Wir aber benutzen die Körbe jetzt Für andre Majestäten.

Zur Rechten soll Herr Balthasar, Zur Linken Herr Melchior schweben, In der Mitte Herr Gaspar – Gott weiß, wie einst Die drei gehaust im Leben! [HHW, c. 106]

Він сміливо і з гордістю називає протестантизм Лютера новою силою Німеччини.

Однією з провідних тем у поемі є тема патріотизму – ще одна риса Просвітництва, яку відомий німецький майстер слова завуалював за допомогою засобів романтизму та іронії. Вона простежується майже у всіх главах твору. Як відомо, не через власну волю, Гейне змушений був покинути рідну землю і жити до кінця своїх днів у Франції. Та попри все, саме Німеччина залишається для поета батьківщиною, для якої він бажає кращого і світлого майбутнього. У поемі зображено, що автор бачить щасливу Німеччину, побудовану на деяких принципах сенсімоністського вчення, які грунтуються на ідеях соціалізму. Нове суспільство має знищити клас паразитів – «ліниве брюхо» і всі будуть спільно трудитися на благо всіх. Це прямий переказ вчення Сен-Сімона. Але найважливішим є те, що на протязі всієї поеми Гейне роздумує як революціонер, який закликає до якобінського, «плебейського» способу розправи зі старим світом, тоді як сенсімоністи не визнавали і відкидали ідею насильства. Ліричний герой поеми одержимий революційною думкою. Недарма він заявляє на кордоні, що везе контрабанду у своїй голові [8, c. 303]:

Im Kopfe trage ich Bijouterien, Der Zukunft Krondiamanten, Die Tempelkleinodien des neuen Gotts, Des großen Unbekannten. [HHW, c. 99]

„Das neue Gott“ – «нове божество» – це світ звільненого народу, який прийде на зміну старому суспільству.

Поет не сумнівався у тому, що в нього на батьківщині формуються нові сили, які зі зброєю в руках здатні повалити владу німецьких князів і перш за все – Пруссії. Він втілює ці сили в образ двійника, суворого і мовчазливого незнайомця, який ховає під плащем гостру сокиру. Двійник завжди стоїть за спиною поета; він супроводжує Гейне вулицями нічного Кельну. Це образ революційного бійця, здатного із сокирою в руках відстоювати людські права. Він – двійник ліричного героя поеми. Так як за блискавкою слідує грім, так і за спалахом революційної думки йде удар сокири [7, c. 184]:

Dem Konsul trug man ein Beil voran Zu Rom, in alten Tagen. Auch du hast deinen Liktor, doch wird Das Beil dir nachgetragen.

Ich bin dein Liktor, und ich geh Beständig mit dem blanken Richtbeile hinter dir – ich bin Die Tat von deinem Gedanken. [HHW, c. 113]

А думка поета все невпинно повертається до революційних проблем. Навіть нова уніформа прусської королівської армії викликає в нього глибокі роздуми і тут вступає в силу іронія Гейне:

Nicht übel gefiel mir das neue Kostüm Der Reuter, das muß ich loben, Besonders die Pickelhaube, den Helm Mit der stählernen Spitze nach oben.

Das ist so rittertümlich und mahnt An der Vorzeit holde Romantik, An die Burgfrau Johanna von Montfaucon, An den Freiherrn Fouqué, Uhland, Tieck.

Das mahnt an das Mittelalter so schön, An Edelknechte und Knappen, Die in dem Herzen getragen die Treu Und auf dem Hintern ein Wappen. [HHW, c. 102]

*****

Nur fürcht ich, wenn ein Gewitter entsteht, Zieht leicht so eine Spitze Herab auf euer romantisches Haupt Des Himmels modernste Blitze! [HHW, c. 102]

У цих рядках стає зрозумілим, що старому, романтичному духу лицарства, чиїх представників Гейне називає поіменно, протиставляється нова грізна сила, яка здатна перетворитися на блискавку і вдарити шпиль прусського шолома. Слабкість, гнилість і приреченість романтизму означає слабкість, гнилість і приреченість прусської монархії.

Прусська монархія втілена у творі у вигляді орла, великого хижого птаха, який переслідує Гейне. Навіть на вивісках державних установ він знаходить цей огидний йому символ пруссацтва:

Zu Aachen, auf dem Posthausschild, Sah ich den Vogel wieder, Der mir so tief verhaßt! Voll Gift Schaute er auf mich nieder. [HHW, c. 102]

В наступних рядках Гейне пророкує загибель ненависної йому птиці.

Du häßlicher Vogel, wirst du einst Mir in die Hände fallen; So rupfe ich dir die Federn aus Und