Антропоцентризм народної казки українських Карпат: оповідна традиція українців та угорців

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

казкову традицію, хоча деякі мотиви й сюжети є більш поширеними. Казкарі, які часто мандрували, приносили з собою оповіді інших народів. Так, з російської традиції, де зберігся героїчний епос, прийшла казка «Єруслан Лазарович» (СУС 650 В*), з молдавської – про богатиря Фет-Фрумоса, в ній вжито окремі слова турецького походження. Позначився й вплив південнослов’янського фольклору, тут діють юнаки-богатирі, що борються з турками, зокрема королевич Марко, його друг Рильо Позарович та ін. (казка «Про королевича Марка»). Немало реалій запозичено з польської традиції. Кожен край має свою місцеву казкову специфіку. До прикладу, більш різноманітнішою і образною, через певні суб’єктивні риси більш безпосередньою і живою є казка Івано-Франківщини, мова її соковита, багата, сповнена дотепів. Закарпатська казка є спокійнішою, предметнішою, відзначається стриманістю, суворістю, у ній зберігся світ давніх вірувань та забобонів. Їй притаманне зображення великої скрути, бідності, що змушують героя кидати дім і йти на пошуки долі. Угорські казки регіону відбивають казкову традицію колишньої північно-східної Угорщини, вони є довгими, набагато докладнішими в описах і зображенні, в них відчутний значний вплив літературної, лубкової традиції. Багато в мові казок і діалектизмів, є тут ті, що вживаються повсюдно в регіоні, а є й локальні. Та найбільше на розмаїття казкової картини краю вплинули численні запозичення, взаємовпливи різних національних спільнот, що проживали тут упродовж багатьох років. Чи не найбільшим, зокрема на Закарпатті, є вплив угорського фольклору, адже ця нацменшина тут найчисленніша, при чому окремі угорські лексичні запозичення – зрозуміло, часто в зміненій формі – побутують у всьому карпатському регіоні (бунда, ґазда, леґінь), а то й поширюються ще далі.

Наступний підрозділ 5. 2. – «Типи і форми казкових запозичень» присвячений питанням взаємовпливів у фольклорі порубіжжя. Уснопоетична творчість кожного народу розвивається не лише за рахунок збирання й еволюції власних національних надбань, а й шляхом запозичення, переосмислення, засвоєння, а то й неприйняття елементів інших культур. Часто такі запозичення так органічно входять до її складу, що повністю забувається їх іноетнічний характер і походження. Дослідники виокремлюють різні типи запозичень – від нетривалого контакту до повної асиміляції. Далі подано конкретні приклади угризмів у казкових наративах Українських Карпат, передусім Закарпаття. Так, тут можна назвати окремі сюжети й мотиви (дерево до небес, «подоєні цапи»), стереотипні формули казкової обрядовості (король з очима, що плачуть-сміються). Багато мадяризмів вжито в таких складових казкової поетики та стилю, як традиційні ініціальні, фінальні та медіальні формули (був, де не був; і досі живуть, як не повмирали), художні засоби, загальні місця, атрибути діючих осіб (замок на качиній ніжці) тощо. Це можуть бути й герої угорської історії, назви фантастичних та реальних персонажів тощо (кінь-татош, шаркань, босорканя, Сейпентел Ілонка, Шандор Ружа), або ж окремі мовні вкраплення. Часто спостерігаємо пристосування цих слів до мовної системи української казки, іноетнічні вкраплення можуть ставати елементами фольклорного стилю. Кількість угризмів неоднакова в різних місцевостях, це як поодинокі слова в тексті, так і їх значна кількість. Набагато рідше в мовній канві угорських казок натрапляємо на українські та російські мовні вкраплення, переважно пізнішого часу.

У підрозділі 5. 3. – «Угорський король Матяш у наративах Закарпаття» розглянуто казкові твори про угорського короля Матяша, який був одним із найвизначніших правителів пізнього середньовіччя у Центральній Європі. У народній пам’яті багатьох народів, зокрема слов’янських, він залишився як добрий, справедливий король, переможець турків. Нами описано основні сюжети казок, де діє король Матяш, зокрема його вибори королем, боротьбу з Поган-дівчам та турками, мандри країною та відновлення справедливості, покарання багатіїв та нагороду бідняків. У казках Закарпаття Матяш є «русином» і походить з простої родини. Ім’я короля може прив’язуватися й до традиційних сюжетів побутових казок, дані типи вказано згідно з номерами казкових сюжетів.

ВИСНОВКИ

Антропоцентризм, який можна назвати фундаментальним світоглядним орієнтиром людства, загалом визначається як уявлення про людину як мікрокосмос, що містить в собі модель і водночас становить центр Всесвіту й кінцеву мету світобудови. Він передбачає всезагальну персоніфікацію, що подається в таких відношеннях, як людина (як особистість) – Всесвіт, людина – інша людина, людина – мікросередовище (зокрема, рід, родина), людина – суспільство, людина – її знання про світ, людина – внутрішній світ, людина – мова та ін. Форми антропоцентризму в різні епохи існування людства були різними. Загалом виділяють побутову, авторитарну, деперсоналізовану, патерналістично-авторитарну, патерналістську, гуманістично-патерналістську та ін. форми антропоцентризму. Своє бачення людини виробили міфологія, релігія (зокрема, христоцентризм), філософія, містичні вчення. У європейській філософії людина визначалася як політична (суспільна) істота (Аристотель), як людина розумна («homo sapiens»), людина діяльна («homo faber»), людина прагнуча, приховані порухи людини вивчали різні напрямки психоаналізу, до них привертав увагу екзистенціоналізм і т. п., поєднання природничих і філософських знань здійснює філософська антропологія. У наш час набувають популярності різні модифікації неонатуралізму, сучасних екологічних течій. Свій погляд на людину виробила й українська філософія (історіософські вчення, кордоцентризм, антропні виміри сучасності тощо). У світобаченні народної казки та різночасових світових антропологічних рефлексіях – від міфологічної до сучасних екологічних течій можна знайти багато спільного. Казці, як колективному всетвору властивий антропоцентризм як вияв її гуманістичного спрямування. Величезний практичний досвід, закони виживання у соціумі, ставлення до природи та оточуючих, високі моральні взірці