Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Архітектурна композиція в світлі міфопоетики

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
43
Мова: 
Українська
Оцінка: 

при цьому сакральний серединний простір. Тут проходить Світова вісь, що стикає три рівні міфологічного Космосу. Принцип фіксації серединного простору проходить від екстерўєра монастиря до інтерўєра собору, де вертикальна вісь створена світлим підкупольним простором, який контрастує з темними нефами. Співчленіння усіх структурних рівней і, знову ж таки, перехід від діахронного до синхронного, проявились при зовнішнім і внутрішнім русі, що матеріалізував міфопоетичні «путі» та «пороги».

Тут треба відмітити і міфопоетичну основу взаємопроникнення внутрішніх і зовнішніх начал; таку ж, як і в інших шедеврах: в «Intermezzo» – у темряві-злі дому, наче «випущеній» у зовнішній світ з темряви-зла міста; в афінському Акрополі – в аналогічних «щупальцях» храму Ніке і портиків Ерехтейону. Цей же принцип реалізовано в берестовській церкві та у брамах Києво-Печерської Лаври, що їх «випущено» у зовнішній світ.
Архітектурна реалізація міфопоетичних уявлень розкрита і в аналізі замку в Тракаї та Бернардинського монастиря у Львові.
В аналізі шедеврів італійського Відродження – флорентийського собору Санта Марія дель Фьоре та Виховного будинку – акцентовано стик середньовічного світорозуміння і концепцій Відродження. У появі величної бані собору серед середньовічних вертикальних веж відбилися соціальні тенденції епохи – перехід від безлічі гільдій-комун до ідеї державної централизації. Роль купола як моделі всеорганізуючого Космосу особливо яскраво проявилась в ландшафтній структурі і структурі руху Флоренції XV століття. Собор з величним куполом-центром розташувався в долині ріки Арно між двома гірськими пасмами і панував у панорамах, що відкривались при підўїздах до міста. Характерно, що панування куполовидої форми серед середньовічних вертикалей відобразив і живопис того часу, наприклад, «Мадонна милосердя» Е. Шарантона. Можна вважати ознаками метамови і інші аналогії, наприклад, міфопоетичне трактування купола делла Франческа в «Мадонні Мизерікордіа» та в куполі собору Ф. Брунеллеско. Куполовиді форми в усіх цих шедеврах співвідносяться з образом Світової гори-Космосу, а тінь від плаща-покрова і підкупольного простору – з темрявою земного лона-печери. (Таку ж міфопоетичну тему заявлено у Печерському монастирі – у темних нефах собору, брамах, печерах). Домінуюча, сакральна роль купола флорентійського собору проявлялась і у розташуванні в серединній частині міста, і в космічному його масштабі, що контрастує з буденним масштабом житлової забудови і людей.
Ф. Брунеллеско відбив у куполі і інші сторони міфопоетики. На відміну від готичних соборів, підкупольний простір Санта Марія дель Фьоре занурено у тінь. В її контрасті зі світлом ліхтаря відображено могутнє архетипічне начало – міфологічний образ «ока купола», що збирає в ціле місто-космос. Так, космос-лоно-печера увібрав у себе Флоренцію. Ліхтар-вогнище-око-вікно – міфологічні інваріанти сонця у небеснім покрові-печері, що перейшли до християнської символіки. Аналогічна символіка відображена у фільмі «Дзеркало» А. А. Тарковського, де внутрішня темрява дому і світло ока-вікна насичені тією ж міфопоетичною семантикою, що й купол Ф. Брунеллеско. І там, і там виникає образ божественної присутності.
Виховний будинок Ф. Брунеллеско розташований, як і собор, у серединному місці – на межі міста і садів, міста і не міста, раціонального та ірраціонального. Дворик будинку збирає простори-антиподи. Він – посередник між людиною і всесвітом, між профанним і сакральним світами в міфопоетичному трактуванні. Його композиція гармонійно зўєднує, в традиціях раннього Ренесансу, горизонтальні та вертикальні вісі. Вони фіксують сакральну середину світу.
Міфопоетика пронизала і архітектуру ХХ століття. Так, ідеї сакрального центру, середини, Світової гори відбилися в архітектурі нового Харкова. Нагорне плато в його ландшафті відіграє таку ж роль, як Акрополь в Аттиці і Старокиївськая гора в Київському регіоні. Найбільшу композиційну значущість має серединна частина плато; місце, де перетинаються вісі долин, що його обрамлюють. Ріки, що течуть по долинах, можна уявити в міфопоетичній трактовці як Світовий океан, що охопив Світову гору; аналогічно тому, як він був представлений в згаданій вище повісті О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала». Цікава роль в цій системі сучасного атрибута – залізниць, здавалося б, несумісного з архаїчним мисленням. Але залізниці в різних видах мистецтва стали приводом для міфопоетичних тлумачень; наприклад, М. Коцюбинським, Е. Верхарном, Е. Золя та ін. Міфопоетичні образи «щупальців», що «випущені» з тіла міста і «вбирають» в нього світ, змії, що звивається долинами, є дійовими і в композиції Харкова. Комплекс Держпрому, що був зведений у візуальному фокусі плато, завершив загальноміські панорами, що їх видно з залізниць. При погляді знизу уверх – з долини на верхівку плато – реалізувалась опозиція «низ-верх» з її міфопоетичною семантикою. Образ «змія глибин» співвідноситься при цьому з його антиподом – небом, світлом, верхівкою гори. Ці образи сконцентрував комплекс Держпрому на верхівці гори. «Дім-гора» на круглій площі-»небі» поетизував в нових умовах «головне» з його космогонічною семантикою. Могутні портали в традиціях міфопоетики стикають два світи антиподи: світ земний – житловий район і світ божественний – простір площі. Їхній міфопоетичний першообраз – «печера німф» Гомера, Порфирія і Плотіна. Міфопоетичні уявлення про коло-небо розповсюджені на «намисто» висотних споруд. Вони передбачені на пагорбах, що оточили центр – Світову гору – комплекс площі Дзержинського (тепер пл. Свободи). Одержав розвиток і міфопоетичний мотив «порогів» і омфала. При підході з площі до Держпрому і при підўїздах до висотних комплексів у «намисті» матеріалізується мотив «порогів» між зовнішніми і внутрішніми просторами.
Медіативні функції «порога», як
Фото Капча